Анастасія Гуліта – студентка четвертокурсниця. Вивчає польську та англійську мови на факультеті філології та журналістики Лесиного вишу та подорожує світом. Трохи більше як за півроку Настя стане дипломованим перекладачем. А поки дівчина зразкова студентка, староста своєї групи та приватний репетитор. І ще Анастасія безкоштовно навчається у Польщі, в місті Білосток, за програмою обміну студентів.
Як ти потрапила на навчання до Польщі?
Взяти участь у проекті POLONISTA, котрий організовує Narodowa Agencja Wymiany Akademickiej NAWA мені порадила одна моя хороша знайома. Напевно, якби не вона, я б не наважилась. У квітні потрібно було зібрати всі необхідні документи (список там був чималий). На відповідь я чекала травень та червень, а вже на початку липня я отримала дозвіл від агенції на участь в обміні. Чому і як обрали саме мене – не знаю, але точно можу сказати, що бали в заліковці грають не останню роль.
Університет, де навчається Анастасія
Чи дорого тобі обходиться навчання та проживання за кордоном?
Проживання – 390 злотих (за нинішнім курсом – це близько 2500 тисяч гривень, – ред.), але гуртожиток, у якому ми живемо – крутий. Взагалі я отримую стипендію за участь проекті, її вистачає як на проживання, так і на харчування.
Чи важко тобі зараз?
Скажу чесно, зараз важко, я в Польщі лише місяць. Потрібно поєднувати навчання і тут, і там, адже предмети відрізняються. Нелегко сприймати матеріал, який тут подають на лекціях, але я докладаю максимум зусиль, щоб все розуміти. Якщо щось неясно – запитую. Всі викладачі та одногрупники лояльні та дуже-дуже хороші, з радістю прийняли у свій колектив, допомагають, підказують. А ще важко через мішанину мов, бо в гуртожитку мешкаю не тільки з поляками, а й з білорусами, іспанцями, китайцями, італійцями, мексиканцями. Тому треба спілкуватися і польською, і англійською, і російською. Часом ловлю себе на такій думці: якби не було важко, то не було б так цікаво. 🙂
Чому при вступі ти обрала полоністику?
Коли була в 11 класі, то точно знала – хочу на англійську філологію у Львів. Адже англійська мова мені подобалась все життя, а зі Львовом і так все ясно. 😉 При вступі саме на цю спеціальність був величезний конкурс, на бюджет я пройшла на польську філологію у Луцьк. Тоді я подумала собі, що це непоганий варіант, так як друга спеціальність тут – англійська мова. Можна сказати, що пішла на полоністику заради англійської. Зараз, коли провчилась тут 3 роки, вже точно можу сказати, що рада, що тоді не пройшла на «ін-яз». Наче так було треба. Відчуваю, що полоністика – моє☺
Чи важко навчатися?
Важко, але мені подобається.☺
Вистачає часу на особисте життя?
Моя думка така: ти зумієш знайти час на те, що ти дійсно хочеш і любиш. Окрім навчання багато чого роблю: займаюсь з дітками репетиторством (це більше як хобі, аніж робота), читаю, фотографую, знімаю любительські ролики, часом зазираю під кришку піаніно, стараюсь якнайбільше часу провести з сім’єю та друзями.
Група Анастасії ПМ – 44
Як ти все встигаєш?
Я не можу сказати, що встигаю все, але я постійно планую. Для мене це надважливо. Ще в школі, коли мала додаткові заняття з англійської та уроки в музичній, виробила собі звичку все робити завчасно, а не в останній момент. Ставлю сама собі дедлайни ( наприклад, прочитати індивдуальне домашнє читання з англійської до кінця листопада) і стараюсь їх дотримуватися. Колись для саморозвитку практикувала щодня вчити 5 слів з англійської та дивитися по одній серії серіалу «Friends». Тепер вже у недільний вечір беру листок А4 і розписую все, що мені потрібно зробити цього тижня, аби не заплутатися.
Чи жертвуєш чимось через навчання?
Всі ми чимось жертвуємо. Гадаю, що найпоширеніше явище – це здоров’я, адже як не крути, сучасному студенту просто необхідно величезну кількість часу проводити за ноутбуком чи іншим гаджетом. Від цього потерпають очі. А ще часто жертвувала сном.
Що чи хто допомагає тобі триматися/ бути на плаву?
Люди. Я дякую всім, хто в мене вірить. Це мене тримає, це мене мотивує і я просто не можу здатися. Підтримка – це сильна річ. А вона в мене ого-го, можна гори звернути. В першу чергу, мої мама, тато, сестричка та всі родичі. Вони переживають, піклуються і постійно підбадьорюють. Друзі, одногрупники, знайомі нерідко пишуть, цікавляться як справи, питаються, коли вже я повернусь☺. Коли мала їхати до Польщі, то навіть змогли зібратися майже усією групою (що практично неможливо☺). Ну і як цих людей не любити? .. Але найбільше я дякую Богу. Бо без Нього я не можу нічого, а з Його допомогою я можу все.
Анастасія з родиною
Сумуєш за Україною?
Зараз сумувати часу нема. Дуже добре, що ми живемо у 21 столітті і є багато способів поспілкуватися з рідними. Тоді цю відстань так не відчуваєш. ( А ще я планую приїхати на зимові канікули☺).
Чи хотіла б лишитися в Польщі?
Життя непередбачуване. Я б дуже хотіла жити в Україні, а в Польщу їздити на відпочинок і по роботі. Але ж ми не знаємо, що чекає на нас в майбутньому.
Що порадиш абітурієнтам чи першокурсникам?
Знаю, що мої слова не дуже допоможуть, але абітурієнтам я раджу не панікувати і не переживати. У кожного мусить бути такий важкий період в житті і всі чудово з ним справляються. Просто останній рік або 2 роки в школі присвятіть себе навчанню, спробуйте себе у різних видах діяльності, намагайтесь знайти те, що буде приносити вам задоволення, те, з чим би ви хотіли пов’язати своє життя. При виборі спеціальності не поспішайте і повірте у себе. Все обов’язково вийде, варто лише захотіти!
Першокурсникам теж раджу сумлінно вчитися, аби не пропустити «бази», тобто знань, якими будете керуватися далі. Але одним навчанням обмежуватися не потрібно. Старайтеся брати у всьому активну участь, проявляти себе, не боятися перешкод, знайомитися з новими людьми, шукати натхнення.
У нашому виші створені всі умови для розвитку творчих та креативних людей ☺
Читайте також: Як поживають «мокрі носики» у нових домівках: підсумки фестивалю
Фото зі сторінки у Facebook та з особистого архіву Анастасії
Спілкувалась: Анастасія Кушнарьова
Читайте наші новини у мережі Facebook
