Сьогодні можна говорити, що Україна є лідером у аграрному бізнесі в Європі. Зростання в агросфері дає змогу поповнювати бюджет країни та розвивати бізнес. Імпорт українського продукту з кожним роком лише зростає, тим самим приваблюючи іноземних інвесторів.
Орієнтовно, за приблизними оцінками, вартість української землі сільськогосподарського призначення може сягнути 3,5 трлн євро. Це, фактично, ВВП України за 40 років. Однак, це лише одна сторона медалі. Що ж ховається на іншій стороні?
Станом на сьогодні ринку землі в Україні немає Іншою стороною медалі є те, що станом на сьогодні ринку землі в Україні немає. Винна в цьому заборона (мораторій) на продаж і відчуження сільськогосподарських земель. Мораторій означає, що власники земельних паїв не можуть вільно розпоряджатися ними, а єдиним способом передачі землі в користування іншим особам є укладення договору оренди. Приведу трохи статистики. Мораторій на продаж землі в Україні продовжувався 7 разів. Він паралізує ринок в 96% сільськогосподарських земель. Завдяки цьому, Україна є світовим рекордсменом за тривалістю земельної реформи – понад чверть століття. А земля приносить своїм власникам лише крихти від всього пирога – сьогодні близько 70% сільськогосподарської землі, яка знаходиться в користуванні, обробляється орендарями.
Вартість оренди мала б сягати в десятки разів більше ніж те, що ми маємо зараз. Тому відкриття ринку – це перевага не тільки для тих, хто захоче продати землю. Ринок також збільшить доходи орендодавців. Але що ж сприяло тому, що українська земля так довго знаходиться у стані анабіозу? Причина дуже проста – відсутність в Україні інфраструктури для впровадження ринку купівлі-продажу сільськогосподарської землі.
Наразі існує тільки тіньовий ринок: завдяки деяким нотаріусам та реєстраторам, зацікавлені особи скупляють гектари землі за копійки у тих, хто міг би продати свої землі за реальну ціну та надати своїм онукам надійне майбутнє.
Найважливішими плюсами відкриття ринку земель в Україні є, по-перше, факт того, що ціни на землю будуть зростати з геометричною прогресією. Ба більше, впровадження ринку не тільки миттєво збільшить ціни на землю, а і врегулює їх так, щоб великі власники не мали б змоги диктувати свої правила, як роблять це зараз. Так, насправді, для великих землевласників відкритий ринок землі – це погана новина, адже вони вже не зможуть користуватися тіньовим ринком та за безцінок купувати землі через «своїх» нотаріусів та реєстраторів.
По-друге, відкриття ринку – це приваблення іноземних інвесторів. Не треба спекулювати на цій темі і казати, що продаж українських земель іноземцям – це продаж України. Це не так. Іноземний капітал не тільки надасть «новий подих» українській землі, а також дасть українському бюджету «зайві» гроші. Залучення іноземних інвестицій створить нові робочі місця, принесе нові технології оброблення землі та інше.
По-третє, ринок землі, хоча і не позбавиться, але значно скоротить кейси рейдерства. Адже останнє – одна з найгостріших проблем в Україні. Зацікавлені особи, завдяки «подарунку» нечесному нотаріусу та реєстратору, змінюють власника земель на того, який їм потрібен. Міністерство юстиції України наполягає на тому, що ця проблема останнім часом вирішується і такі «кейси» виникають вже не так часто, як раніше, однак насправді це не так… Втім, запуск ринку сам по собі означає оновлення чинного законодавства та посилення нагляду за діючими реєстрами. Та, у разі зняття мораторію, ринок землі не почне працювати сам по собі. Потрібен надійний законодавчий захист, підтримка держави, надійно розроблена система, яка може і не виключить, однак зменшить кількість кейсів рейдерських захоплень.
Таким чином, можна дійти висновку: ринок землі Україні конче потрібен, однак його запуск не гарантовано надасть всі ті переваги, про які сказано вище. Принаймні, у короткостроковій перспективі. Тобто, навіть якщо ринок землі й запуститься у 2020 році, по-справжньому діяти він почне значно пізніше.
Джерело УНІАН
