Оксана Муха – перлина української музики, чий голос запалює серця слухачів у кожному містечку. Переможниця проекту «Голос Країни» поділилася сокровенним з журналістами «Волинь infa».
Як змінилося Ваше життя після перемоги у телевізійному талант-шоу «Голос Країни». Чи порадите початківцям брати участь у подібних проєктах?
Обов’язково потрібно випробовувати свої можливості. Це насамперед тренування перед собою, що ти можеш. Кожен складний крок відчиняє двері, він тебе будує, робить сильнішою. Якщо не спробувати – не будеш знати чим це закінчиться.
Після «Голосу Країни» з’явилася впевненість. Я відчула, як багато людей потребують української пісні. Таким чином зрозуміла, що я не одна, і що Україна є єдиною, незалежно від міста, мови, тому що у неї існує правильна душа. Україна – це душа. Я надзвичайно задоволена, що я відчула подібне. Наразі ми маємо тур. До нас приходить чимало людей, які радіють і почувають себе щасливими. Відповідно, я також тішуся.
Вас постійно оточує конкуренція. Як звикли боротися з нею?
Зізнаюсь, я не думаю про це. Я намагаюся робити те, що я можу зробити. Мабуть, згодом прийде час і я задумаюсь над цим. Існує напрацьований матеріал, який на жаль, мало хто виконує. Я вважаю, що я у своїй ніші. Тим паче, почуваюся вільно у своєму виборі. Усе про що я співаю, абсолютно відповідає моєму серцю, стану, тому я є органічною, не думаючи про жодну конкуренцію.
Чому саме на «Голос країни» обрали тренера Дан Балана, адже на перший погляд Ви працюєте у різних стилях?
Справді, у нас зовсім інші стилі виконання, але у нас абсолютно ідентичне сприйняття світу. Мабуть, це те, що мене до нього потягнуло. Дан Балан є чистою людиною, надзвичайно світлим чоловіком. Хочеться бути справжньою для подібних людей, не завжди потрібно йти за ідеальним.
Пригадую, коли мене перевели від вчительки, яку я страшенно любила, вона до мене дуже добре відносилася. Мене «перекинули» до сильнішого викладача, бо давала надії на те,що я буду суперскрипалькою. Той момент мене тоді знищив. Це той випадок, коли не потрібно мати супертренера, а людину з якою тобі буде добре на душі, з якою ти можеш щиро сказати, що ти відчуваєш, думаєш, також який відчує тебе. Дан мене підтримував.
Чи контактуєте Ви наразі зі своїм зірковим тренером?
Так, дуже часто. Сподіваюсь у нас незабаром вийде гарна співпраця.
Яка Ваша найсильніша сторона?
Відкритість, близькість до людей. Я бачу, що люди потребують правду, чогось дуже простого та рідного. Мені здається, я можу бути собою, і люди мені довіряють. Це повна відкритість глядачу.
У своєму дійстві Ви відтворюєте українські традиції. Чи дотримуєтеся цих звичаїв у повсякденності ?
Звичайно, що так. Людина не може бути кардинально іншою на сцені, а в житті бути протилежною. Вочевидь, у шоу – бізнесі притаманне і інше бачення. Дякуючи Богу, у мене усе органічно. Та коляда, яку ми презентуємо, а саме це 16-17 концерт, я відчуваю на повну. До слова, я відколядувала усі три дні Різдва з сином по друзів , родичах. В те у що, я вірю – я можу донести людям. Якби у те чи інше не вірила – навряд чи мені б це вдавалося. Ми всі є засобом мови, водночас і пісня хоче щось розповісти. Якщо допоможеш їй – тоді вона оживе. Натомість, якщо ти прагнеш використати її і проявити себе, тоді пісня не достукається до слухача, не полюбить тебе.
Вас порівнюють з відомою співачкою Квіткою Цісик. Чи до вподоби Вам таке порівняння?
Це надзвичайно висока оцінка, і порівняння з такою талановитою людиною – велика шана. Квітка Цісик допомогла мені бути тою, наразі якою я є. Наслідувати її стиль – велика честь та відповідальність . Я дуже хотіла б щоб наша молодь, яка навчається на естрадно – вокальному факультеті, не лише вчилася на закордонних співаків, а щоб брала в роботу саме Квітку, і намагалася відтворити бодай одну її фразу. Наслідувати школу Квітки Цісик – це неймовірно не просто, потрібно вчитися. На мою думку, українська пісня потребує саме такої школи, а не американізованої, чи європейської. Квітка Цісик – це українська школа вокалу.
До слова, Оксана Муха зізналася, що контактує з родичами Квітки Цісик.
Яким чином ви почали контактувати з родичами світової співачки?
Ми знайшлися з її двоюрідною сестрою – Маєю Лев. Коли я перебувала в Америці, в Нью-Йорку під час фестивалю, мене познайомили саме з нею. Згодом, Майя познайомила мене з Квітчиним сином, який має ім’я Ед. Наступне, я почала я спілкуватися з її чоловіком Едом Раковичем. Пригадую, коли робила пластовий альбом, який мав назву «До сто років Пласту», я звернулася по допомогу до нього. Таким чином, попросила в чоловіка Квітки, щоб він дав дозвіл включити в альбом пісню співачки « При ватрі».
Зізнаюся, ми знайомі з родичами артистки чимало років, але зараз це спілкування помітно відчутне. Впродовж участі у «Голос Країни» надавалася мені потужна підтримка від її родини : вони писали, телефонували, записували відео. Я впевнена,що люди не завжди можуть зустрітися, тільки хто потрібен для нас. В нашій історії це сталося абсолютно випадково. Ця зустріч подарована Богом.
Ваші подальші плани?
Будемо працювати з Даном Баланом. Сподіваюсь, у нас все вийде. Вже запланований маємо березень. Окрім цього, матимемо концерт 8 березня «Найгарніші пісні України», у Львові. Також має наміри завітати до Одеси, та Києва. Мені вкрай приємно, що у цьому турі потрапила до столиці та до Харкова. Додаю, це мої перші сольні концерти за 10 років творчої кар’єри у самому серці країни – Києві. Проте, Харків мене здивував значно більше аніж Київ. Я була здивована, наскільки люди потребують українського. У цьому місті існує чимало свідомих українців, які прагнуть будувати Україну.
Під час концерту, у нас був повний зал обласної філармонії, з нами працював оркестр Харківської філармонії, також був хор. Диригент забажав, аби ми зробили програму. Багато роботи попереду, але я мрію відпочити…
Побажання читачам «Волинь infa»
Я бажаю вам радості. Зичу, щоб кожен день був наповнений, тим про що ви мрієте. Жити сьогодні, любити, і не відкладати нічого на завтра. Говорити про те, що любите, кого кохаєте. Бути з тим, з ким буде добре, та не витрачати час.
