На Волині є озеро, де риби стільки, що закинувши вудочку, можна спіймати хіба що сома. Йдеться про Лісовське озеро, заховане серед поліських лісів неподалік села Лісове Маневицької громади. Водойма приваблює любителів риболовлі, тихого відпочинку та мандрівок подалі від гамірних туристичних місць, – пише ІА Конкурент.
Побувала тут і волинська блогерка Наталя Оксенюк. Свою осінню прогулянку вона перетворила на невелику мандрівку поліськими стежками, під час якої показала не лише озеро, а й цікаві місцини, які трапляються дорогою.
Озеро Лісовське, де клюють соми
Головною зупинкою маршруту стало Лісовське озеро (також Лісівське). Воно розташоване серед лісового масиву, приблизно за чотири кілометри від села Лісове Камінь-Каширського району.
Водойма відома як місце для риболовлі та відпочинку на природі. Однак найбільше блогерку здивувала місцева риба. За її словами, в озері нині переважають сомики, яких тут дуже багато.
«Я вам чітко можу сказати, що тут водяться тільки сомики. Крім сомиків, тут просто реально більше нічого нема. Можливо, тут колись була інша риба, але коли з’явилися ці сомики… Закидаєш вудочку – і тільки сомики», – розповіла Наталя Оксенюк.
Під час осіннього візиту блогерка звернула увагу й на те, наскільки відступила вода. За її спостереженнями, раніше берегова лінія сягала значно далі, за межі пірса, а тепер частина території, яка була під водою, опинилася на суші.
Попри обміління, озеро залишається мальовничим. Відносно прозора вода, осінні барви лісу та тиша створюють особливу атмосферу для тих, хто шукає усамітнення на природі.
Площа Лісовського озера становить 23,75 гектара, об’єм води – близько 330 тисяч кубометрів, а максимальна глибина сягає 2,5 метра. Водночас у наукових джерелах наводять і менші показники площі водойми.
Озеро також відоме покладами сапропелю – органічних донних відкладень, які утворюються на дні водойм. Любительська риболовля тут приваблює відвідувачів, а навколишні ліси додають місцевості особливого поліського колориту.
«Сто дубів», паркан з чашками і перевезена хатинка
Та шлях до озера – це окрема пригода. Однією з перших цікавих зупинок Наталі став хутір Лоше. Тут блогерка показала стареньку хатинку, яку щоразу фотографує під час своїх прогулянок.
Особливу увагу привертає її паркан, прикрашений підвішеними чашками. Саме ця деталь надає будиночку затишного й дещо казкового вигляду.
Далі мандрівниця завітала до місцини, яку називає «Сто дубів». Місцеві жителі знають її також як «Миколая» або «До Миколая».
Тут серед розлогих дубів облаштували невелике місце для відпочинку зі столиком і лавочками. Поруч є викопаний ставочок, а неподалік – залишки старої хатини.
Як розповіла блогерка, колись на цьому місці стояла добротна дерев’яна оселя. Її розібрали та перевезли на Світязь, де вона нині слугує будиночком для відпочинку. На звільнене місце привезли іншу хату, однак цієї весни на неї впало сухе дерево.
Окрім дубів, у цій місцевості росте багато грабів. Восени дерева особливо красиві, а лісова тиша, яку час від часу порушує лише дощ, додає прогулянці особливого настрою.
Лісова криниця та дорога з історією
Ще одна зупинка на маршруті – облаштоване місце відпочинку неподалік Лісовського озера. Тут є альтанка, місце для вогнища та криниця.
Наталя розповіла, що вода в ній залишається навіть попри загальне зниження рівня води у водоймах. Улітку, за її словами, вона особливо смачна та прохолодна.
Під час прогулянки блогерка також натрапила на стару інженерну споруду. Біля насипної дороги проходять відвідні канали, а на одній із конструкцій збереглася позначка з датою – 1960 рік. Води в каналі вже немає, проте залишилася труба, яка нагадує про колишню систему водовідведення.
Скільки довелося пройти до озера
Мандрівка виявилася не короткою прогулянкою. Дорогою траплялися лісові краєвиди, осінні дерева та місця, де росте журавлина.
Лісовське озеро розташоване в місцевості, де природні перешкоди роблять дорогу до води не надто простою: шлях частково пролягає через заболочені ділянки та пагорби. Саме тому ця водойма зберігає атмосферу віддаленого поліського куточка, де можна побути наодинці з природою.
А осінні краєвиди, дубові гаї, старі хатинки та озеро із сомами перетворюють таку мандрівку на можливість побачити Волинь із зовсім іншого боку.
