Під час мандрівки Шацькою громадою вдалося познайомитися не лише з унікальною природою краю, а й із місцевими жителями, які творять його сьогодення та зберігають автентичні традиції.
Про це пише «Полісся.Перезавантаження».
Озброївшись вудкою біля мальовничого озера Люцимер, мандрівники зустріли місцевого хлопця – 10-річного Кирила, який якраз рибалив на березі. Так експедиція поповнилася ще однією тетрою — про дитинство серед озер, спільні виїзди на риболовлю з дідусем і безцінні знання, що передаються від старших до молодших.
«Коли мені було 5 років, я попросив тата з мамою купити мені вудочку та спінінга. І вони мені купили. Так я почав рибалити. Найбільший улов у мене був 5,5 кілограма. Я з дідом ходив на Світязь, і ми ловили окуньки, щуки. І тут ходив з ділом на Люцимер, ловили плотвичку, окуні, уклію, підлящики», – розповідає Кирило.
Хлопець зізнається, що восени рибалити не холодно, та пригадує, як минулої зими ходив із дідусем рибалити у -15 морозу. Тож до холоду хлопець звиклий.
Кирило любить рибалити у будь-яку пору року. Коли треба вставати рано-вранці на риболовлю, напередодні Кирило лягає спати о 21-21.30 годині, а прокидається о 4 ранку, щоб удосвіта виїхати на озеро.
На Шаччині риболовля — це набагато більше, ніж просто хобі. Вона давно й міцно вплетена в повсякденне життя громади, стаючи частиною родинних звичок, приготування традиційних місцевих страв та унікальних умінь. Історія Кирила є чудовим нагадуванням про те, що справжня любов до рідного краю починається саме з таких теплих, простих і щирих речей.
