Лучанин Андрій Соломін, колишній командир роти, який втратив обидві ноги під Очеретиним, вважає, що без примусової мобілізації фронт не втримати, хоча саму бусифікацію називає поганим явищем, – пише Волинь Post.
Про це він сказав в інтерв’ю Віталію Ткачуку в проєкті «Генерація успішних людей»
«До бусифікації я ставлюся погано. Але давай міркувати логічно. Коли на фронті є люди, фронт тримається. Коли людей нема, фронт не тримається, і де він зупиниться, невідомо», — сказав Соломін.
За його словами, мобілізація і демобілізація в Україні провалені. Звідси й кричуща несправедливість: одні воюють п’ятий рік, а інші відкуповуються або тікають.
«Породилися ТЦК, породилися хабарі, породилося те, що породилося. Але якщо хтось думає, що одні воюватимуть, а інші сидітимуть, так точно не буде», — каже ветеран.
Він не має ілюзій, що на фронт підуть депутати чи їхні сини: «Ми ж не трирічні діти».
Окремо спитав, чому масово не воює поліція: «Це ж орган, який мав би захищати народ. А він, виявляється, захищає, напевно, не народ, а когось іншого». Соломін визнав, що бойові підрозділи в поліції є, але їх значно менше, ніж у ЗСУ чи Нацгвардії.
Чому ветеран вважає примусову мобілізацію необхідною
Найжорсткіше він висловився про ТЦК: «Якщо завтра не буде ТЦК, не буде тих підаравсів, то посиплеться фронт. Це питання часу. Я думаю, що навіть затяті противники ТЦК зі мною не посперечаються».
На закиди про хабарі в ТЦК ветеран відповів: «Звичайно, є хабарі. А хто їх породжує? Хіба не ті люди, які хочуть відкупитися від армії?»
На думку Соломіна, порядок мав би бути інший: людина за конституційним обов’язком сама приходить до ТЦК, проходить ВЛК, і вже там вирішують, чи вона придатна, чи має відстрочку через сім’ю або роботу на критичній інфраструктурі.
На питання, чи не прикро йому, що він воював, а інші ховаються, ветеран відповів: «Прикро». Але, за його словами, у 2022 році він пішов на війну «за покликом серця» і це був його власний вибір.
ДИВИТИСЯ ПОВНІСТЮ РОЗМОВУ З АНДРІЄМ СОЛОМІНИМ:
