“Діти — наш найдорожчий скарб, радість, наше натхнення і наше майбутнє. Існує дві дуже важливі речі, які кожний з нас має усвідомити: незалежно від обставин, кожна дитина має бути щаслива, а дорослі повинні сприяти цьому.
Сьогодні у стінах Луцького ліцею №4 імені Модеста Левицького напередодні Великодніх свят діти-переселенці отримали такі необхідні подарунки, які для них придбав чоловік, який свого часу теж змушений був залишити окуповану територію.
Відтак, під мудрим і умілим керівництвом вчителів ліцею вони змогли адаптуватися до нового шкільного середовища та знову відчути затишок та турботу на Волині. Варто зауважити, що спонсор, який побажав залишитися невідомим, передав кожній дитині бажаний подарунок, підписаний за прізвищем.
Під час урочистого та водночас зворушливого заходу привітав школярів та передав заздалегідь підготовлені пакунки директор Олександр Мишковець.
«Один із наших батьків відгукнувся і вирішив для маленьких земляків підготувати Великодні подарунки. Він сам з Донецька, прибув зі сім’єю на Волинь у 2014 році. Утім, прізвище просив своє не оголошувати. Зрештою, добродій подарував дітлахам, усе, що було конче необхідно: канцелярія, взуття, одяг, тощо», – зазначив Олександр Мишковець.
Наразі 91 дитина навчається у стінах Луцького ліцею №4 імені Модеста Левицького були змушені залишити свої домівки. Чимало з них разом з родиною приїхали на Волинь у 2014 році, тобто ще на самих початках війни, решта після повномасштабної російської агресії.
«Також здобували освіту у нашому навчальному закладі діти з Київщини, Сумщини, Чернігівської та Харківської областей. Відтак, вони повернулися додому. Сьогодні залишились школярі зі Східної України. Зрештою, це діти, кому немає куди повертатися… Після перемоги я пообіцяв відвідати Східну Україну, зокрема Сєвєродонецьк. Батьки дуже позитивно налаштовані. Ці діти дуже гарно інтегрувалися в колектив. Вони – наші діти», – акцентував у коментарі журналістам Волинь infa директор луцького ліцею № 4 Олександр Мишковець.
Існують і ті, які змушені були їхати самостійно, залишити власних батьків на захоплених територіях, зокрема такі, як школярка зі Херсонщини Поліна Спільна.
“Це дуже приємно отримувати такі подарунки та увагу, адже чимало хто обіцяє, утім, мало хто щось робить. Вважаю, що Луцьк маленьке, але комфортне місто. Звісно, що Луцьк менший аніж Херсон, проте люди тут дуже доброзичливі”, – розповіла дівчина.
Сьогодні на долю українських дітей випали важкі часи. Через російську агресію, діти залишали свої рідні домівки, друзів, втрачали рідних, відчували голод… У 21 столітті діти змушені були сидіти у темних підвалах, рятуючись від обстрілів. Понівечене дитинство залишається шрамом на все життя. Тому ми, дорослі, маємо зробити все, щоб повернути усмішки на дитячі обличчя. Дітям потрібне дитинство і обов’язково настане той час коли вони повернуться до рідних домівок, до Маріуполя, Сєвєродонецька, Мелітополя і інших
