Дивлячись на світлини шкільних укриттів, які мають захистити учнів від ворожих атак, хочеться плакати від розпачу.
Про це написав український освітній діяч, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук у фейсбуці.
Зі слів освітянина, в офіційних джерелах поширюється інформація, що 11 % шкіл в Україні мають «належні» укриття. Водночас дивлячись на світлини облаштованих укриттів, «хочеться не лише лаятися, вживаючи мовні конструкції із обсценноі лексики, а кричати від розпачу».
«Бо якщо хтось думає, що такі розмальовані укриття врятують дітей та вчителів від ракетно-бомбових ударів, то він взагалі – повний ідіот», – вважає Ігор Лікарчук.
Проте освітянин додає: що вчительки разом із батьками зробили, що змогли. А якщо всі 11 % «належних» укриттів такі ж, то це іще гірше, ніж якби їх не було зовсім.
«Іще про одне: бомбосховища й укриття за назвами – це як морська свинка і свійська. Щось спільне, начебто, і є. Але насправді нічого спільного й близько немає», – констатує Ігор Лікарчук.
