Не на роки, а на десятиліття
Про це повідомляє ІА Волинські новини
Обабіч шляху акуратно складені матеріали. Працює техніка. Пил, що здіймається з-під коліс навантажувачів та від дискової пилки, що нею один з працівників підганяє під потрібні розміри камінь для бордюру, у променях сонця створює дещо сюрреалістичну картинку.
За кермом навантажувача – Олександр. Молодий чоловік вправно виконує роботу, навіть лихачить, ставлячи свій бобкейт на два задні колеса. Однак нітиться, коли напрошуємося на розмову.
«Я розповідати не дуже люблю, – сором’язливо усміхається. – Звик руками працювати. Що можу сказати? Робота важка, але хіба буває легка? Роблю те, що вмію. Виконую завдання, які доручають».
Слава кермує екскаватором. Привітний, з чудовим почуттям гумору. Чоловік каже: роботу свою любить, має чималий трудовий стаж – 25 років.
«Роботи нам завжди вистачає. Зараз от порядок наводимо після себе. Після того як тут понароблювали всього і ми, і зв’язківці, електрики, треба ж прибрати, а то й так невдоволених не бракує, щодня доводиться якісь претензії чути. Але здебільшого люди нормально ставляться, бо розуміють, що для їхнього ж комфорту стараємося», – каже Слава.
На запитання, чи важко працюється, чоловік відповідає по-філософськи: «Хто любить свою роботу, тому нічого не важко». І заводить свою «конячку», бо, каже, день не стоїть, ніколи базікати.
Водій вантажівки Віталій саме привіз матеріали й зібрався вивозити будівельний непотріб. Чоловік запевняє: умови праці нормальні, та й грішми не ображають.
«А що важко… Ну, так, але, як кажуть, добре там, де нас нема», – усміхається.
Віталій додає: роботи ще чимало, але до початку жовтня старатимуться впоратися.
«Можливо, на тротуарах десь не доробимо, але проїжджа частина, я думаю, буде готова вчасно, – розмірковує. – У нас, щоб ви розуміли, практично всі суботи робочі. За все літо лише дві вихідні суботи мали – перед Трійцею і минулого тижня».
«Прикро, коли приходять і починають нас шпетити, мовляв, понароблювали, понаривали, ні пройти ні проїхати. Але ж для людей робимо! І щоб не на роки, а на десятиліття вистачило. Не розумію таких невдоволених, – знизує плечима. – А найбільше дратує, коли з претензіями лізуть ті, хто в цьому не розбирається. По-іншому тут зробити не можна, мусово зняти старе і зробити по-новому, бо як на старе зверху покласти нове – ліпше від того не буде. Усілякі блогери, стрімери ходять, знімають, потім негативні коментарі пишуть. А Слава он правду каже: хай хтось із них просто прийде і постоїть біля хлопців цілий день на спеці. Хай нічого не робить, просто постоїть – тоді, може, зрозуміє, що й до чого».
Доки розмовляли з робітниками, перевірити, на якій стадії роботи, навідалися Луцький міський голова Ігор Поліщук, директор департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Микола Осіюк, секретар Луцькради Юрій Безпятко. Працівники кажуть: мер тут частий гість, бо дуже переживає, щоб роботи було виконано вчасно та якісно.
Як розповів Ігор Поліщук, працівники підрядника продовжують облаштовувати основу під нижній шар асфальту і вже дотягують його до Київського майдану. Разом з тим, триває вкладання технічної смуги, паркомісць, велодоріжок, облаштування майданчиків для зупинок громадського транспорту. До речі, їх роблять з натурального каменю.
«Практика показує, що коли робиш ці зупинки з асфальту, з часом він все одно просідає. А треба робити з натурального каменю, тому що він довготривалий, не просідає, це продовжить строк нормальної експлуатації цього проспекту, – пояснює міський голова. – Після того як дотягнемо асфальт, візьмемося за майданчики під зупинки громадського транспорту. Дуже важко сказати щодо часових рамок, тому що все залежить від того, чи буде погода. Сподіваємося, що в жовтні це відбудеться».
Мер Луцька додає: цей проект – найскладніший за весь час незалежної України.
«Він найоб’ємніший за роботами, тому що це і перевкладання мереж, і каналізація, і зливова каналізація, і переходи теплових мереж, і оптоволокно, і силові кабелі, – зазначає Ігор Поліщук. – Звичайно, це не просто ремонт, не просто перекладання асфальту, а й облаштування паркомісць, велодоріжок, тротуарів, освітлення. Об’єкт дуже масштабний».
Міський голова звернув увагу на те, що місця, де вкладатимуть натуральний камінь під зупинки громадського транспорту, додатково посилюють бетонними плитами.
«Вкладання цього натурального каменю потребує певної класності від працівників. Це доволі філігранна робота, тому просимо підрядника, щоб прискорювався, але щоб це не йшло на шкоду якості робіт і довговічності цього результату. Робимо все з перспективою на багато років, щоб найближчі кілька десятиліть до капітального ремонту цього проспекту не повертатися», – наголосив мер.
Головний інженер підприємства «Луцькавтодорсервіс» Сергій Жданов у галузі пропрацював понад 30 років, починав із майстра, потім став виконробом, а відтак – головним інженером. Зізнається: труднощів під час ремонту проспекту Волі не бракувало.
«По-перше, комунікації, які тут наявні, не були передбачені проектною документацією. Коли ми взялися розбирати покриття на проспекті, побачили, що вони вже свій термін відслужили, пора їх міняти. Конструкція дорожньої одежі була слабка, – констатує інженер. – Є таке поняття, як модуль пружності, тому в аварійному порядку ми запрошували проектантів і було ухвалено рішення збільшити тримальну здатність основи, бо якщо гарна основа, то й асфальт буде триматися».
Сергій Жданов додає: хай там як, але завдяки сучасній техніці працювати зараз набагато легше, як колись.
«Раніше в нас не було таких асфальтоукладачів. Сучасні ж оснащені електронікою. От, наприклад, задають геодезичні відмітки і машина все розраховує, в результаті виходить якість, – пояснює фахівець. – Катки сучасні стали, гладковальцеві. Допоміжних механізмів більше, той самий бобкейт замінює багато ручної роботи. Одне слово, ми стали більш технічно оснащені і, звісно, це відображається на якості робіт».
Окрім того, під час ремонтних робіт постійно працює незалежна дорожня лабораторія. Вона здійснює контроль над всіма технологічними процесами, стежить за температурою укладання асфальту, за його ущільненням, за ухилами.
«Лабораторія дає нам рецептуру, як зробити асфальтобетон, щоб він був якісний, туди додаємо багато хімії, щоб він довго служив, був пластичний, зносостійкий та довговічний», – каже Сергій Жданов.
Чоловік перепрошує і прощається з нами, бо, каже, роботи ще – непочатий край. Ми ж простуємо ще трохи незатишним проспектом Волі геть, уявляючи, як гарно та комфортно тут буде буквально за кілька тижнів.
Фото Олександра ДУРМАНЕНКА
