Як стало відомо, понад 90% заробітчан не планують шукати роботу в Україні, а от до Польщі чи в інші країн дедалі частіше стали виїжджати українці на постійне проживання.
Про це інформує Район.Любомль.
Такі дані наводить аналітична служба «OLХ- робота» згідно з результатами лютневого опитування серед 7700 українських шукачів роботи. «63% українців, котрі шукають роботу, планують працювати за кордоном або розглядають такий варіант. Серед головних причин: безробіття в Україні, вищі зарплати й кращі умови праці. Більшість шукачів виїжджають на сезонні роботи, проте кожен третій шукає працевлаштування на довший термін. 93% опитаних планують і надалі працювати за межами України попри пандемію», – йдеться у дослідженні. Натомість виїхати на заробітки за кордон планують 33% опитаних українців, котрі раніше за кордоном ніколи не працювали, 67% опитаних виїжджають на сезонні роботи, пише газета «Новий погляд+».
Найбільш «популярними» для українських заробітчан є країни Євросоюзу: 50% обирають Польщу, 11% – Чехію, 9% – Німеччину, 2% – Литву, 1,5% – Словаччину. Головними причинами виїзду за кордон називають високі заробітні плати (60%), складне фінансове становище сім’ї (39%), безробіття в Україні (35%).
Зокрема, зростання рівня безробіття на тлі пандемії за рік з 8,5% до 9,9% змушує все більше українців задуматися над закордонними заробітками. Причиною того, що українці частіше стали «поглядати» у бік закордонних роботодавців, називають падіння реальних доходів українців. За даними Державної служби зайнятості, станом на січень 2021 року понад 485 тисяч українців не мають роботи. І не важко здогадатися, де частина з них буде шукати собі роботу…
З одного боку, завдяки заробітчанам економіка України щороку збагачується, за приблизними підрахунками, на 14-16 мільярдів доларів. Але експерти вважають, що в Києві вже почали хвилюватися з того, що, за прогнозом Нацбанку, заробітчани у 2021 році перекажуть в Україну на 2 мільярди доларів менше, ніж торік.
З іншого боку, Україна втрачає цінні кадри, кваліфікованих спеціалістів, котрі найближчим часом навіть не думають повертатися в Україну.
То що ж думають про заробітчанство жителі Шаччини та Любомльщини – читайте.
Олена Гуж, колишня працівниця ліквідованої Шацької РДА.
– Звісно, що заробітчанство позитивно впливає а економіку України, бо варто проаналізувати, скільки коштів вони привозять своїм родинам, а ті, в свою чергу, витрачають їх вже тут. Окрім того, в нашій державі дуже важко знайти роботу, де б люди отримували такі ж зарплати. Тим більше, що тепер йде масове скорочення держслужбовців, закривають свою діяльність підприємці… Звісно, не всі зможуть поїхати на заробітки, бо в когось – хворі батьки чи малі діти, інші сімейні обставини. Якби держава забезпечувала людей робочими місцями, то вони нікуди не їхали б.
Леонід Богдан, приватний підприємець, м. Любомль.
– В заробітчанстві є свої плюси і свої мінуси. Плюс в тому, що в Україну ввозяться чималі суми, бо заробітчани – як інвестори, які вкладають кошти в нашу економіку. Мінус в тому, що багато сімей через тривалу відсутність одного з членів родини розпадаються. Після тривалого перебування за кордоном люди не завжди хочуть повертатися в Україну, перетягують до себе своїх родичів, бо швидко звикають до хорошого життя: гідної зарплати, європейського рівня життя, соціальних гарантій. Навіть якщо живуть у винайманій квартирі чи будинку.
Відтік робочої сили за кордон впливає і на місцевих підприємців, адже знайти кваліфікованого майстра стає проблемно. А втримати такого спеціаліста високою, європейською зарплатою середньостатистичний підприємець не в змозі. Негатив заробітчанства ще й у тому, що люди не завжди думають про пенсію, про те, як вони житимуть в старості. Вони живуть сьогоднішнім днем.: купують авто, зводять будинки…
Державі треба було давати можливість заробляти людям на місці, створювати робочі місця, стимулювати підприємництво, виробництво. З іншої сторони, люди їдуть за кордон не від хорошого життя. А в останні роки обирають для заробітків не тільки Польщу, а й США, Канаду, Ізраїль.
Віталіна, працівниця одного з закладів Любомля, 28 років.
– Якщо брати до прикладу Любомль, то в нашому місті брак робочих місць. Тому люди їдуть заробляти гроші за кордон., забезпечувати свою родину. З іншої сторони, студентам після університету чи коледжу практично неможливо влаштуватися на роботу без зв’язків, лобіювання знайомих батьків чи їхніх друзів. І виявляється, що для молоді немає роботи. Це палка з двох кінців.
Я також їздила на заробітки, хоча для мене це був не основний, а додатковий заробіток. Я працювала в готелі спочатку прибиральницею, потім – на кухні допомагала шеф-кухарю, а вже після того, як добре вивчила мову – на рецепції. Насправді старанним та ініціативним заробітчанам закордонний працедавець дає можливість кар’єрного росту, стимулює до розвитку.
Юрій Ліпич, директор Любомльської філії Волинського ОЦЗ.
Те, що люди їдуть до Польщі, звичайно, недобре, бо вони піднімають економіку сусідньої держави, а не нашої. Знову ж таки, трудову міграцію теж не можна вважати позитивним фактором. З іншої сторони, люди тут не мають можливості знайти нормальну роботу з достойною заробітною платою, щоб утримувати сім’ю. Та й не з доброго дива люди їдуть на заробітки. Тому однозначно сказати, добре це чи погано для нашої держави – не можу.
З початку карантину в нас, в Любомльському районі, практично не було створено нових робочих місць, натомість маємо майже 250 скорочених посад по регіону. Це дуже багато. Якщо підприємці і наймали когось із працівників, то це не впливало на ринок праці. Остання структура, яка створила нові робочі місця в Любомлі, це супермаркет мережі АТБ.
Не в кращому стані аграрні підприємства, будівельні організації. На сьогодні в нашій службі 430 осіб отримують допомогу по безробіттю, натомість – лише 30 вакансій, з яких 2/3 – уже майже заповнені, тобто люди вже проходять стажування. Вакансії, в основному, є для робочих професій, натомість на обліку в нас переважно люди з вищою освітою. Як варіант легалізації заробітчанства є декларування доходів та сплата внесків до фондів, щоб людям зараховувався страховий стаж. Але людей треба зацікавити в цьому.
Завдання держави сьогодні – створити умови для розвитку бізнесу, підприємництва, виробництва, щоб люди мали якщо не високий, то хоча б стабільний заробіток.
Лариса Куран, майстриня-вишивальниця (смт Шацьк)
– Для родини заробітчанство – це, звісно, недобре, бо діти не бачать тривалий час батьків, батьки не бачать, як ростуть їхні діти, не можуть достатньо приділяти їм своєї уваги, виховувати. Для держави заробітчанство дає свій плюс, бо вони привозять і переказують своїм рідним чималі гроші.
До початку карантину часто їздила на сезонні заробітки до Польщі, і могла порівняти, скільки люди заробляють за кордоном і в нас. Хоча є професії і в нас, де отримують великі зарплати. Можливо, і наші люди тут, в Україні могли б заробляти не менше, але бояться відповідальності за бізнес, бо в нас нема законів, які реально захищали б таких підприємців. З іншого боку, ми бачимо успішні приклади у Вінницькій, Хмельницькій, Київській області, де розвивається вирощування овочів у теплицях. Тобто українці можуть творити бізнес і в себе, а не працюючи на польського пана.
Віта ШЕПЕЛЯ
