Об’єднання приміських громад з Луцьком: усі аргументи «за» і «проти»

Як розібратися: що ж саме не влаштовує селян, якщо їхні території адміністративно будуть у складі луцької громади? І навпаки: якщо є вигідні сторони такого рішення, то – які вони?

Про це повідомляє видання «Перший».

Чому об’єднання з Луцьком – це ПОГАНО

• Голос села не будуть чути. Вирішення важливих «паперових» питань (приватизація, дозвіл, земельні тощо), які вимагають вердикту місцевої влади, буде проводитись через сесію міськради, де у депутатському корпусі від громади буде один-два представники. Відтак сільські мешканці не матимуть впливу на депутатський корпус міськради. Це погано, бо сільська громада краще знає потреби мешканців.

 

• Кошти громади потраплятимуть у спільний бюджет міста, відтак на розвиток територій ОТГ буде виділятися менше грошей. Кожну копійку з бюджету на розвиток своєї території треба буде погоджувати з міською радою, що ускладнить процес і зупинить динамічний розвиток громад, який спостерігаємо в останні роки.

 

• Немає рикну землі. В країні досі немає ринку землі, а відтак землю дуже легко можна забрати за  державною, а не ринковою оцінкою.

 

• Бюджетні заклади матимуть менше фінансування. Для прикладу: в сільській ОТГ освітня субвенція розраховується за іншим індексом, ніж у міській, тобто грошей на одного учня йде більше. Отже, у складі міста держава виділятиме менше коштів на школи. Тоді як після створення сільських ОТГ ці заклади почали отримувати значно більше грошей.

 

• Буде менше вільної землі, відтак – менше можливостей для розвитку фермерства. Для багатьох людей це засіб заробітку і виживання.

 

• У міста Луцьк є серйозний бекграунд щодо порушень у сфері забудови. Відтак при об’єднанні є ризик, що така практика перекочує й на сільські території. Для прикладу, історія з будівництвом багатоповерхівки для прокуратури області, коли обранці  Княгининівської ради стали вимагати у забудовника зменшити поверховість будинка до дозволеної будівельними нормами, інакше – не підтримували проект будівництва.

 

• Громада автоматично стане окраїною. А окраїнам луцька влада традиційно приділяє мало уваги, вони занедбані, там – бездоріжжя, погано ходить транспорт, тощо.

 

• Сільська ОТГ не матиме змоги домагатися дотримання екологічного законодавства при використанні міського полігону в Брищі. Наразі сільська громада активно контролює ситуацію на міському полігоні, який розташований у Брищі. Має змогу приймати певні рішення щодо цих порушень на сесії, звертатися до суду, тощо. У випадку об’єднання полігон стане спільним, бо громади стануть однією ОТГ.  А відтак переповнене сміттєзвалище стане спільною проблемою, а сільська громада буде позбавлена можливості звертатися до суду через порушення екологічного законодавства, бо інакше штрафуватиме таким чином – саму себе.

 

• Негативний досвід приєднання до міста Прилуцької сільської ради. Найочевидніше це можна продемонструвати на проблемі з транспортом. Хоча місто переконує, що громадський транспорт – це козир об’єднання, досі не може суттєво покращити транспортне сполучення Прилуцького з Луцьком. Навіть на діючі маршрути не можуть знайти перевізника. Не з’явилося і жодних нових. Є ризик, що подібні проблеми після об’єднання стануть актуальними і для інших сіл, яким нині обіцяють покращення у сфері пасажирських перевезень.

 

• Таке об’єднання знецінює саму реформу, люди повірили у децентралізацію у силу свого голосу, в самоврядування. Тепер влада перекреслила всю реформу, над якою працювали стільки років, намагаючись зробити місцеві громади сильними. Люди переконалися, що сильна громада краще, ніж велика. Їм важливо зберегти своїй громаді ідентичність і незалежність.

Чому об’єднання з Луцьком – це ДОБРЕ

• Спільний великий бюджет. Бюджет Луцька у 2020 році – близько 2 мільярдів гривень, тоді як у Жидичинської громади – лише 30 мільйонів гривень. Цих грошей після виплати зарплат працівникам сільської ради та оплати комуналки мало на що вистачає. А за рахунок великого спільного бюджету можна замахнутись й на амбітні проєкти.

  Тим паче, зараз мешканці сіл, що працюють у Луцьку, платять податки у міський бюджет, а після об’єднання вони допомагатимуть власній громаді.

 

• Земля і будинки подорожчають. За оцінками експертів, з приєднанням до обласного центру, ціна на нерухомість у селах виросте мінімум вдвічі. При цьому ніхто не зможе забрати у мешканців паї, щоб збудувати на них багатоповерхівки. Землю можна лише купити за справедливою ціною.

 

• Пільговий проїзд для усіх. Зараз немісцеві пільговики не мають права їздити у луцьких тролейбусах безплатно, а після об’єднання це зможуть робити усі мешканці громади.

 

• Новий транспорт. З об’єднанням громад Луцьк буде зацікавлений розвивати транспортну мережу – будувати нові маршрути, пускати автобуси у села, продовжувати тролейбусну мережу. Зараз же приміський транспорт не може їздити центральними районами Луцька, і мешканці сіл часто змушені їхати з пересадками, і відповідно – платити більше.

 

• Нові дороги. З об’єднанням місто буде зацікавлене відремонтувати дороги на своїх нових околицях. Чіткий перелік доріг, які потрібно відремонтувати, можна закріпити в плані об’єднання громад. Раніше саме так зробило Прилуцьке.

 

• Нарешті може з‘явитися повноцінна кільцева дорога навколо Луцька. З об’єднанням громад знову актуальності набирає питання будівництва кільцевої дороги навколо Луцька. Тепер це буде простіше юридично. Кільцева траса суттєво розвантажить міські дороги.

 

• Міський водогін та каналізація. Мешканці приміських сіл часто не мають централізованого водопостачання, натомість користуються власними свердловинами та септичними ямами, які вимагають дорогого обслуговування. Зокрема, це актуально для мешканців Жидичина, Кульчина, Озерця, Зміїнця. В останньому близько 70 будинків непідключені до центрального водогону, а вода з криниць небезпечна – кажуть експерти обласного лабораторного центру. З приєднанням до міста мешканці сіл зможуть користуватись усіма зручностями центрального водопостачання. Для цього можна буде продовжити мережі «Луцькводоканалу».

 

• Розвиток бізнесу. Боратинська та Липинська громади багаті, бо у їхній бюджет платять податки такі великі підприємства, як «Кромберг енд Шуберт Україна» та «Модерн-Експо». Формально вони на території сіл, але фактично – впритул до Луцька, тому що виробництва потребують доступу до міських мереж. З розширенням міста та розвитком інфраструктури на території Заборольської, Княгининівської та Жидичинської громад з’являться привабливі умови для бізнесу.

 

• Рівний доступ до міських садочків та шкіл. Зараз у луцькі садочки та школи в першу чергу зараховують міських жителів, натомість сільським відмовляють. Тепер доступ до навчальних закладів буде рівним. Не тільки загальноосвітніх, а й, наприклад, музичних, художніх та спортивних шкіл.

  Також за рахунок спільного великого бюджету можна буде будувати нові садки і школи на території сіл. Це стосується також спортивних полів та майданчиків.

 

• Луцький ЦНАП. Зараз мешканці Жидичинської громади повинні їздити за довідками до Ківерців, а тепер зможуть отримувати адміністративні послуги у Луцьку. Це не лише ближче, а й комфортніше – луцький ЦНАП вважається одним з найкращих в Україні. До того ж необов’язково буде їхати до міста – луцький ЦНАП може відкрити віддалені робочі місця безпосередньо у селах.

 

• Вплив на владу. Мешканці Луцька та об’єднаних з ним сільських рад на рівних умовах обиратимуть міського голову та депутатів. Своїх представників, а відтак – і вплив на прийняття рішень у раді матимуть усі громади. Також колишні сільські голови стануть старостами і продовжать працювати у своїх громадах.

 

• Нові мікрорайони. Зараз Луцьк фактично затиснутий у своїх межах, а з об’єднанням він отримує перспективи для розвитку. З часом можуть з’явитись нові житлові, бізнесові, рекреаційні та промислові зони. Також це допоможе зберегти статус обласного центру, якщо реформа дійде до об’єднання регіонів.

 

• Розвиток креативної індустрії. Більше населення стимулює розвиток цієї сфери. Зокрема, IT-технологій, музики, кіно, мистецтва, літератури, дизайну. Також, це стимулює появу «непопулярних» видів спорту. Наприклад, в кожному невеликому місті є футбольна і волейбольна команди, але не в кожному – гурток з фігурного катання, регбі чи бейсболу. У великих містах – більший вибір дозвілля.