Листи із фронту в музеях з’явилися не зразу. Паперу треба було пожовтіти, щоб стати експонатом. Це була інша війна зі схожими людьми і такими ж нелюдами.
Звістки з поля бою тепер також приходять. Але нині вони більше не пахнуть. А ще на них буває викарбувана дата смерті, часом — до хвилини… Такого колись не було. А тепер одна галочка біля вашого повідомлення замість двох інколи свідчить, що боєць не встиг його прочитати і цей статус більше ніколи не зміниться.
7 травня
17.27 Мама: Люблю (і три сердечка).
17.28 Мама: За тебе молиться весь світ.
Бог це чинить для своєї слави, Він не підведе.
17.28 Артемко: Це відчувається (смайлик).
8 травня
18.13 Мама: Привіт (статус — непереглянуте).
Це фрагмент останньої розмови захисника Маріуполя Артема Моши (на фото) зі своєю матір’ю Іриною Єгорченко.
Це фрагмент останньої розмови захисника Маріуполя Артема Моши зі своєю матір’ю Іриною Єгорченко.
Вона сама його показала нам на своїй сторінці у фейсбуці. Ці кілька слів були написані не на охайно складеному в трикутничок аркуші паперу, вони набиралися на якомусь смартфоні: «Самсунг», «Сяомі»… Такі листи не жовтіють. Колись вони загубляться в мережі… якщо ми їх не збережемо, адже це чи не найважливіші артефакти цієї війни.
