Ольга Романюк із села Світязь на Волині – місцева підприємиця, енергійна, непосидюча, оздоровлюється гімнастикою й інших жіночок заохочує. А ще вірить у силу цілющого світязького зілля, тому рятується від різних болячок чаями та настоянками з місцевих трав і запашним медом зі своєї пасіки, – пише Вісник.
Травництву навчила бабуся
Захоплення травознавством Ользі Романюк передала її бабця Єва зі Світязя, яка прожила довгий вік. Вона й розповідала внучці, де збирати трави, які з них цілющі, які чаї та настоянки від різних хвороб вживати. А ще наказувала: «Як найдеш зело, то поклади там шматочок хліба як дяку природі». По навколишніх лісах, які розкинулися довкола озера Світязь, Ольга разом з чоловіком збирають багато трав.
– На жаль, деякі пропадають. От, наприклад, кущі багна болотяного не так легко знайти, як років п’ять тому. Заходиш у ліс – а воно квітує у жовтому пилку, такий аромат вдихаєш! Колись я прочитала: «Бідні астматички, вони не знають, що на Волині росте в болотах багно, яке дуже допомагає при нападах». Важко тепер знайти сердечник, який знижує рівень цукру в крові.
У Романюків на горищі дурманять голову пахощі місцевих трав. На спеціальних стелажах сушаться багно, іван-чай, мати-й-мачуха, звіробій, глід, сердечник, шипшина, розторопша, чорний кмин… Усіх і не перелічиш. Для чого їх стільки заготовляти?
– Чи все перепробую, чи ні, але збираю, бо вірю в нього. Ми постійно вживаємо якесь зілля. Зранку натще – чорний кмин, його ще називають чорнушкою. Сію сама. Якщо жувати, то глистів не буде. З насіння видушують олію, яка пахне суницями, – все лікує, крім смерті, – сміється Ольга Романюк. – Зараз при сніданку п’ємо заварений молочний овес для зміцнення імунітету. Чому коней вівсом годують? Щоб вони здорові були! Після їжі вживаємо настій родіоли рожевої, яка пахне трояндою, – це сильний стимулятор, і кави не треба. Кожне зілля заварюємо по два тижні і робимо перерву. Як треба вітаміну С, значить, п’ємо шипшину. Знаю, що розторопша чистить печінку, тож в обід чайну ложку її сухого зілля запиваємо вівсом.
Кісточки абрикосів – засіб від онко
Замість гарячого напою – іван-чай. Про цю лікарську рослину пані Ольга багато знає. Вважає, що ліпшого для здоров’я нема. Він росте на узліссях, по ожинниках, у канавах, має бузковий цвіт. З листочків жінка робить ферментований чай, яким Романюки смакують щодня. А ще додають до нього квіточку мати-й-мачухи чи конюшини червоної, яка росте біля озера. Як каже Ольга Романюк, це єдина трава, що має вітамін В17, котрий бореться з раком. Також він є у кісточках винограду чи абрикоса. Коли душать виноград на сік, пані Ольга разом з мамою чи сусідкою вибирають з того жмиху кісточки і потім сушать. З абрикоса їх треба виймати, коли свіжі, і тоді розбивати – це один з чудових засобів від онко. Але Ольга Дмитрівна застерігає, що абрикосових кісточок можна вживати лише 3-4 в день, бо вони містять небезпечну синильну кислоту.
Крім сушених трав, у шафі на полиці в Ольги Дмитрівни з десяток пляшечок з різними ліками, які теж робить сама. Це настоянки глоду, родіоли рожевої, вересу, валеріани, прополісу. До речі, жінка продовжує родинну справу – займається пасікою, за якою доглядали її прадід, дід, тато. Має чотири вулики, тому забезпечує родину своїм медом, пергою, прополісом, пилком.
– П’ю ліки лише від тиску, – зізнається жінка. – Від інших болячок рятуюся зіллям. Увечері скаче тиск, не спиться – випила валеріани замість корвалменту. Запершило у носі, горлі – понюхала чи випила прополісу. Для розрідження крові чоловікові даю часник, заморожену чорницю, шипшину. Замість цукерок заготувала смачні цукати з гарбуза.
Для свекрухи робила мазі з отруйних грибів
Ольга Дмитрівна випробувала народні методи у лікуванні не тільки від застуди, а й навіть продовжила життя рідним, які хворіли на рак. Рецепти жінка вичитала в інтернеті, спеціалізованих книжках. Свекрусі, яка мала онко на шкірі, робила спеціальні мазі з отруйних грибів, давала вживати настоянку прополісу, чай з конюшини червоної, кісточки винограду та абрикоса. Батькові, який мав рак легень, медики пророкували три місяці життя. А завдяки нетрадиційній медицині він прожив три роки і не знав, що у нього онко. Вживав настоянку болиголова, отруйні гриби веселку, зморшок, які ростуть у поліських лісах, продукти бджільництва.
– Минулої весни чоловік захворів на коронавірус, то пив антибіотики. Я теж мала ковід, дуже крутило суглоби, але пила прополіс і свої настоянки. А ще ходила у ліс, дихала свіжим повітрям, набиралася сил від дерев, обнімала дуба – то ж не хлопа, – сміється пані Ольга. – Це у сто разів краще!
Олена ПАВЛЮК
