У селі Вербаїв Луцького району у маленькій хатині з вікнами, затягнутими плівкою, живуть 48-річна Олена Фіалковська та її 28-річний син Андрій. З прикутим до ліжка сином уже два роки виживають. Нині ж ця сім’я може опинитися на вулиці, адже хату, яка стала для них прихистком, власник хоче продавати.
Олена Фіалковська родом з Молдови. Згодом жила у Миколаївській області.
– Так сталося, що коли Андрійкові було шість рочків, його тата підрізали. Він стік кров’ю… – голос Олени Миколаївни бринить.
Далі доля закинула її із сином на Волинь. У Затурцях (колишнього Локачинського району) жінка вийшла заміж вдруге, проте чоловік бив її та 10-річного сина. Від сімейного тирана довелося тікати.
Свого житла жінка не мала, а лишень винаймала. Коли Андрій став дорослим, пані Олена поїхала на заробітки до Італії. Хотіла придбати хоча б маленький, але свій куточок.
– Син працював плиточником у Львові. Там його й спіткало нещастя. У серпні 2018 року він потрапив під машину. За кермом була жінка. Слідство досі триває, – розповідає пані Олена.
За життя Андрія чотири з половиною місяці боролися львівські лікарі. У чоловіка ушкоджений стовбур головного мозку. Також була проблема з правим оком. Його намагалися врятувати: обколювали, зашивали, але зрештою таки видалили. Надію на те, що син знову житиме повноцінно, мамі подарували у центрі нейрореабілітації у Броварах на Київщині.
– Там добряче мого синульку підтягли. За два з половиною місяці він навчився ковтати й рухати руками. Мені казали, що поставлять Андрія на ноги, якщо ми лишимося на довше. Та де ж було взяти такі гроші? Кожен день у центрі обходився у 10 тисяч гривень, – бідкається жінка.
Олена Миколаївна витратила усе, що встигла заробити в Італії. Загалом за два з половиною роки на боротьбу за сина пішло уже понад мільйон гривень.
Після переїздів по лікарнях і реабілітаційних центрах друзі допомогли сім’ї знайти хату у Вербаєві. Господар пустив маму з хворим сином пожити безкоштовно. Нині ж господарство виставлене на продаж, ним уже цікавляться. Грошей на оренду житла у Фіалковських немає. Усі доходи сім’ї – 1780 гривень пенсія сина і ще 34 гривні 73 копійки допомоги отримує мама від держави. А лише на ліки та спеціальне харчування для Андрія щомісяця потрібно близько шести тисяч гривень. Допомагають добрі люди: хто копійкою, хто продуктами чи необхідними речами.
Кожен день Олена Миколаївна проживає за графіком, який висить на стіні над ліжком сина. О сьомій ранку в Андрія перший прийом ліків, об 11-й вечора – останній, а ще багаторазові годування через зонд. Отож мама теж прикута до синового ліжка – за місяць її немає тут лише кілька годин, коли потрібно з’їздити в аптеку чи у справах. Тоді передоручає сина комусь з друзів. Раніше її іноді підміняла колишня дружина сина Наталка, з якою розлучився ще до аварії, але нині у неї нова сім’я далеко від Луцька, тож допомагати вона не може.
Олена Миколаївна навіть у такій безвиході продовжує боротися за сина, котрого під час нашої розмови лагідно називає зайчиком. Аби не впасти у відчай, жінка знаходить розраду у вишивці – робить з бісеру ікони.
Підтримує Андрія не лише мама, а й п’ятирічна донька Діана. Вона записує для нього відео з віршами і дзвонить щодня, аби сказати татові важливі слова: «Я хочу, щоб ти швидше одужав, і ми разом гуляли в парку та їли піцу». Так пройшов останній батьківський день Андрія, коли він ще до тої страшної аварії приїжджав у Луцьк зі Львова, щоб побачити донечку.
Сергій КРАЙВАНОВИЧ
P. S. Допомогти коштами мужній мамі Олені Фіалковській та її сину можна на картку у ПриватБанку: 4149 4390 4917 2720.
