Як відомо, поширене на Любешівщині прізвище Бардош і похідне від нього Бартошик. З’ясовуючи його етимологію (утворення), зупинимося на роздоріжжі, бо коренем прізвища повноправно можна вважати два слова-омоніми: барда – сокира з довгою ручкою та барда (бурда) – відходи на спиртовому заводі. Отже, бардош – це, можливо, воїн, озброєний сокирою (як ото ратищем – ратник), або, як і поширене в Седлищі прізвище Бурдак, – робітник винокурні чи ґуральні, які в нашій місцевості були не рідкістю, у тому числі і поблизу Седлища, – володіння знаменитого роду Орди, інформує Район. Любешів.
Про тісний зв’язок наших предків із ремеслами свідчать й інші прізвища: Горщар (гончарство), Крисько (виготовлення зброї; від «крис» – рушниця), Бондарчук (бондар, виготовлення бочок), Клямар (майстер залізних виробів), Кравчук (кравець – той, хто шиє одяг), Рудник (добувач руди), Шкльода (скляр) і т.д.
Відтак, якщо наші прізвища погрупувати таким чином, то, безперечно, найбільшою буде група утворених від власних імен людей. Нема потреби коментувати всі ті і так зрозумілі Абрамовичі, Андрусики, Антончики, Гриневичі, Гаврилюки тощо. Зупинюся лише на деяких, утворених від прадавніх, власне українських: Божко (Бож), Зимич (Зим).
До слова, вищеназвані прізвища, а також не названі, наприклад, утворені від назв предметів і явищ, що оточували наших предків (Пугач, Муха, Мороз, Кулик, Комар, Дяк, Бусько) – умовно можна назвати місцевими. А от предок Дунця, можливо, примандрував на Полісся з Данії, Латиша – з Латвії, Литвинчука з Литви. Очевидно, повернулися на рідні місця і Поліщуки, отримавши на чужині свою топонімічну назву.
Варто зауважити, що багато прізвищ втратили своє первинне звучання як за волею його носіїв, так і мимоволі, через неграмотність чи недбалість писарів. Отож внаслідок русифікації з’явились у нас Медведюки, Єфімчуки, Русилови, Клямарови, Літвінчуки, Павліки, Русінчуки.
І насамкінець розшифруємо за допомогою «Словника української мови» кілька цікавих прізвищ за лексичним значенням: Бакаєвич (Бакай – глибока калюжа на дорозі), Бейкал (бейкатися – плентатися), Домашич (домаха – шабля з дамаської сталі), Корець (кухоль із довгою ручкою), Корх (міра довжини – на ширину долоні), Крат (клітка на чомусь, від цього походить слово картатий), Лиштван (лиштва – планка на прорізі вікна).
