Резонансне кримінальне провадження щодо відомого у Нововолинську депутата та освітянина Романа Чорного нарешті отримало фінальну крапку. Попри те, що суд визнав посадовця винним у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди, відбувати покарання він не буде.
Журналісти інтернет-видання «БУГ» проаналізували деталі вироку Нововолинського міського суду та з’ясували, як директору вдалося уникнути реального покарання завдяки «процесуальній тяганині».
«Кавові» транші, кафе під Луцьком та аванс за два місяці
Нагадаємо, ця гучна історія розпочалася ще наприкінці 2018 – на початку 2019 року. Судом встановлено, що між Романом Чорним та підприємцем існувала попередня домовленість про щомісячну «плату» за безперешкодне функціонування кавового апарату в приміщенні навчального закладу без офіційного укладення договору оренди.
Хронологія передачі коштів, яку дослідив суд:
- 13 листопада 2018 року. Чорний отримав від підприємця першу суму.
- 13 грудня 2018 року. Зустріч відбулася в кафе «Оболонь» на виїзді з Луцька у напрямку Рівного. За столом підприємець передав обумовлені 2 000 гривень. Цікаво, що Чорний намагався повернути 1 000 гривень, але після відмови підприємця залишив усі 2 000 грн собі.
- 21 січня 2019 року (день затримання). Підприємець передав посадовцю 5 000 гривень. Сплату пояснив тим, що це «аванс» одразу за два місяці (січень та лютий 2019 року), оскільки сам він мав перебувати у від’їзді. Саме під час цього траншу посадовця і затримали правоохоронці.
Версія обвинуваченого: «гроші за пальне та особистий час»
У судовому засіданні Роман Чорний свою вину не визнав. Він переконував суд, що отримані 13 листопада та 13 грудня кошти по 2 000 гривень були зовсім не хабарем, а нібито «компенсацією від підприємця за його витрачений особистий час та пальне».
Захист посадовця також намагався будувати лінію оборони на твердженнях про нібито «провокацію» з боку правоохоронців, вказуючи на те, що заявник у минулому працював у міліції на метрополітені.
Однак суд ці аргументи відкинув. Оскільки, колишня служба не є провокацією: той факт, що підприємець у минулому працював у правоохоронних органах, не свідчить автоматично про провокацію.
Перекваліфікація та гра зі строками давності
Протім під час підсумкового розгляду суд кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди), яка належить до злочинів невеликої тяжкості.
Саме ця кваліфікація і стала вирішальною. Оскільки з моменту подій 2018–2019 років минуло понад 5 років, передбачений законом строк притягнення до відповідальності повністю вичерпався.
Що ухвалив суд?
Нововолинський міський суд 10-го серпня 2026-го року виніс вирок і визнав Романа Чорного винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
Попередньо йому призначили покарання у вигляді 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком на 2 роки. Однак, звільнили від покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (у зв’язку із закінченням строків давності) та ч. 5 ст. 74 КК України Чорного звільнили від відбування призначеного покарання.
Також суд скасував арешт на вилучене майно (сумку та телефон iPhone X) і ухвалив повернути законному власникові речові докази – вилучені 5 000 гривень міченими купюрами (10 купюр по 500 грн) та кавовий апарат марки «Saeko».
Право на оскарження
Вирок суду ще не набрав законної сили та може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд протягом 30 днів з дня його оголошення.
Схожий сценарій у Володимирі: чи повторить справа Свідерського шлях Чорного?
Ситуація з закриттям справи Чорного через сплив строків – не єдиний приклад сумнівної судної повільності в регіоні Прибужжя. Наразі подібна «заморозка» процесу спостерігається і у Володимирі. Там триває судовий розгляд кримінального провадження щодо Олега Свідерського – колишнього заступника міського голови (часів Петра Саганюка), а нині чинного депутата Володимирської міськради.
Ще у липні 2019 року посадовця затримали «на гарячому» під час отримання неправомірної вигоди. Сам Свідерський провину відкидав, заявляючи про «провокацію» з боку правоохоронців.
Понад 7 років у справі фактично відсутній процесуальний рух – у відкритому доступі немає ані нових ухвал, ані судових рішень чи навіть фіксацій засідань по суті.
Свідерському інкримінують тяжкий корупційний злочин (ч. 3 ст. 368 КК України), де строк давності становить 10 років (ст. 49 КК України). Оскільки понад 7 років із цього терміну вже вичерпано, у відповідача залишається близько 3 років до моменту, коли суд отримає цілком законні підстави закрити провадження без винесення реального вироку.
Якщо обвинувачений офіційно не переховувався і не ухилявся від суду, вже за кілька років він отримає реальну можливість повністю уникнути відповідальності. Чи є таке багаторічне гальмування свідомою тактикою для тихого «спускання справи на гальмах» за аналогією зі справою Чорного – покаже лише час.
