Після двох поранень на фронті волинянин продовжив службу в ТЦК та СП

Історію бійця розповіли на сторінці обласного ТЦК та СП.

Андрій Хилітей родом із Зимнівської громади. До 2005 року був військовослужбовцем, а потім потрапив під скорочення та повернувся до цивільного життя.

22 вересня 2022 року Андрія мобілізували до складу 14 ОМБР, де він потрапив у піхоту. Після навчань на полігоні усіх відправили на Харківщину для виконання бойових завдань.

“Усім страшно, немає таких людей, які б не відчували страху на війні. Та на полі бою страх трансформується в адреналін, і подальші дії спрямовані на знищення ворога та збереження власного життя”, — розповідає військовослужбовець.

Андрій Хилітей під час військової служби. Волинський обласний ТЦК та СП

Своє перше поранення Андрій Хилітей отримав на Харківщині під Гряниківкою 11 березня 2023 року. Росіяни намагались взяти в оточення один із підрозділів іншої бригади, і група Андрія отримала наказ висуватись на підмогу.

“Під час ведення бойових дій з противником один із них кинув гранату, вона розірвалася поруч, внаслідок чого уламок потрапив мені у стегно. У тім бою троє наших бійців загинуло, один зник безвісти, вийти вдалося лише мені і двом побратимам”, — розповідає боєць.

Андрій Потрапив до шпиталю, де його прооперували, але уламок лікарі так і не змогли дістати, сказали, що це небезпечно. Боєць з уламком у тілі повернувся в стрій. Однак через два місяці після першого поранення, під час бойового чергування 27 травня 2023, отримав друге поранення.

“Саме тієї миті спрацював снайпер і куля влучила у каску, залишивши по собі отвір. Не одразу зрозумів, що сталося, бо впав, і відчув кров на обличчі. Я підвівся і почав рухатися до евакуаційної групи та побачив над головою ворожий дрон. Мене було поранено у груди, ключицю, шию, ногу, обличчя посікло уламками”, — розповідає Андрій Хилітей.

Андрій Хилітей з побратимом. Волинський обласний ТЦК та СП

На відміну від першого поранення друге виявилось набагато складнішим. Після стабілізаційного пункту, бійця евакуювали до Харкова, де дістали уламки та відправили до Одеси в інститут імені Філатова. Понад два місяці тривало лікування, потім була реабілітація. Нині Андрій ходить з палицею, але сподівається, що з часом вона йому буде непотрібно.

“Мабуть, дружина сильно молилася, інакше б мене уже в живих не було. Смерть у прямому сенсі над головою двічі пролетіла”, — говорить військовослужбовець.

Нині боєць продовжує службу та впевнений, що перемога буде за Україною.

Читайте також наші новини у Facebook