Ольга Янчук – дослідниця та колекціонерка української вишивки. На початку повномасштабної війни почала збирати фрагменти автентичного рукоділля. Їхніх власників, які готові продати, обміняти чи подарувати – знаходить у тематичних групах, в соцмережі. Зараз у її колекції є орієнтовно 30 виробів, здебільшого, фрагменти вишитого одягу.
Читайте також: На Волині водійка з’їхала в кювет, постраждали діти
Ольга Янчук понад 17 років займається вишивкою та рукоділлям. Каже, що цьому ремеслу продовжує вчитися і зараз, інформує Суспільне.
Зі слів пані Ольги, перед початком повномасштабної війни вона мала домовленість із Волинським краєзнавчим музеєм, що займатиметься оцифруванням колекції вишитого одягу, який є у фонді музею.
«Перед самим вторгненням мене запросили у сховище. Для мене це було щось неймовірне, я ніколи не бачила стільки краси. Але з початком війни ці вишиванки стали недоступні. А мені так хотілося взяти стару вишиванку і її оцифрувати», – розповіла Ольга Янчук.
Відтак навесні 2022 року Ольга купила першу старовинну вишиванку. Каже, що було і таке, що люди самі її знаходили та пропонували передати фрагменти рукоділля.
Як розповіла колекціонерка, досліджуючи тему, виявила, що є люди, які, знайшовши на горищі вишитий спадок, викидають його або спалюють.
«Складно повірити, що це відбувається у 2024 році. Просто ріжуть, викидають і палять – знищують те, що нам треба зберегти», – каже Ольга.
В її колекції є вишивки, яким орієнтовно 80-100 років. Фрагменти сорочок та спідниць надсилають у різному стані.
Волинянка каже, що особливо занедбані екземпляри – ті, які довгий час лежали у закинутих будинках чи на горищах, без провітрювання та сонячного світла.
«Вони можуть бути подерті, в плямах незрозумілого походження. Я навіть стараюся їх не покращувати, тому що я розумію, що вона такою і є. І як би я її не прала, чи не виводила плями, вона не буде іншою, це її вік», – говорить власниця колекції.
Фрагменти вишивок, розповідає колекціонерка, вона не використовує, а зберігає як культурний спадок. Їх фотографує, оцифровує і вони стають взірцем для створення нових виробів.
Старовинні вишивки вручну наносить на: рушники, серветки, наволочки чи скатертини.
«Я від цих зразків надихаюся. Коли ти береш отакий шматочок в руки, то завжди приходить якась ідея. З першої вишиванки, яку я отримала у 2022 році, я зробила серію вишитих блокнотів», – розповіла дослідниця вишивки.
Як розповіла завідувачка відділу етнографії Волинського краєзнавчого музею Людмила Мірошниченко-Гусак, у їхньому закладі теж приймають на зберігання фрагменти рукоділля.
З її слів, неважливо в якому вони стані. Головне, щоб їхній власник володів інформацією про те, хто її виготовив, де вона побутувала.
«Якщо в когось є непотрібні речі, навіть не випрані чи мають якісь плями, ми їх можемо прийняти на зберігання. Або можемо надати інформацію, як правильно зберігати цю річ », – каже Людмила Мірошниченко-Гусак.
Каже, що у фондах музею нині налічується понад 400 жіночих вишитих сорочок і більш як 100 чоловічих.
Читайте також наші новини у Facebook
