Жителька села Римачі Ковельського району на Волині Валентина Мартинець вишиває з шести років. Нині працює вчителькою трудового навчання в місцевій школі. Свої знання і вміння передає учням. У неї вишивають, в’яжуть, плетуть бісером і дівчата, і хлопці.
Про це розповідають Волинські новини з посиланням на сюжет ТРК «Аверс».
Валентина Мартинець за фахом – вчителька математики. Але за цією спеціальністю жінка жодного дня не працювала. З 1995 року вона вчителька трудового навчання та технологій у Римачівському ліцеї Вишнівської сільської ради. Після декретної відпустки у 2000 році почала працювати в Будинку школяра.
«Мене мама навчила вишивати з шести років. Я ще не вміла читати, але вишивати вже вміла. Воно іде від батьків. Моя бабуся вишивала вечорами при свічках, так розказувала. І моя мама вміла вишивати й навчила мене», – пригадує Валентина Мартинець.
Вона захопилася ремеслом і почала ділитися вмінням із дітьми.
«Через мій гурток пройшло дуже багато дітей. В мене були такі роки, що в кабінеті не було де сісти. Діти стояли за столом просто по кругу. Пропрацювала я в Будинку школяра дуже довго – до 2018 року», – говорить учителька.
Далі Валентині Мартинець дали вісім годин гурткової роботи в Римачівському ліцеї. Нині коли війна, гуртка немає. Але діти займаються ремеслом на уроках трудового навчання.
«Дітей залучити до вишивки і рукоділля можна, коли ти любиш сам цю роботу. До тебе дітки підтягуються. Не скажу, що всі, але більшість. Торік у мене ще були гуртки, то на гуртку вже більше працювали хлопці, як дівчата. Хлопці вишивають, займають місця. На уроках трудового навчання в мене працюють всі: і хлопці, і дівчата. Якщо ми вишиваємо, то вишивають усі. Хлопці вміють в’язати. В мене один хлопчина Діма Козей в’язав гачком. Ми теж займали місця з ним. Він в’язав і серветки, то йому подобалося», – розповідає Валентина Мартинець.
Вона постійно навчається новим технікам і ділиться знаннями з учнями. Роботи школярів часто займають призові місця на різноманітних конкурсах. На уроках діти навчаються плетінню гачком і спицями, вишивають. Освоюють техніку макраме, вишивки стрічками, плетіння газетними трубочками.
«Ми стараємося йти з часом в ногу. Кожного року долучаються нові техніки. Ми діткам розказуємо. Сама вчуся і їх навчаю. От, наприклад, плести гердани. Я купити станочок і попробувала сплести один. Бог нагородив мене: в мене є син і три донечки. Вони долучилися і плетуть мені в подарунок ось такі гердани», – каже Валентина Мартинець.
Як додає, має стимул працювати, адже бачить, що діти цікавляться і долучаються до ремесла.
