Боронити Батьківщину 35-річний житель села Мирне Горохівської територіальної громади Леонід Годик цього разу поїхав на машині, купленій далеко не грошовитим меценатом. На передовій лінії вогню розповідав із гордістю побратимам: щоб заплатити за фронтовий Mercedes ML, невелика родина Мирненського ліцею менш як за місяць зуміла зібрати 1700 євро, – пише Волинь
Задля України сьогодні має жити кожна людина
Збір коштів відбувався у рамках проєкту з красномовною назвою «Незламні. Наближаємо Перемогу», який започаткувала в перші дні війни заступниця директорки ліцею з виховної роботи Євгенія Зубко.
Коли ЗСУ подарують нам омріяну всіма Перемогу, про вагомий внесок у неї кожна українська школа напише великий розділ у своїй історії. Виростуть і мирненські діти війни, та довіку не забудуть, як робили паперових ангелят у пам’ять загиблих солдатів, малювали свої мрії теплими кольорами, аби малюнки в бліндажах і окопах були промінцями з рідного дому, не переставали вчитися навіть у бомбосховищах і вправно нарівні з дорослими старалися робити окопні свічки…
– Але наразі кожна сім’я, родина, людина, школа, колектив – усі повинні жити задля Перемоги, – вважає освітянка й ініціаторка купівлі фронтового автомобіля Євгенія Зубко. Її ідею підтримала директорка ліцею Вікторія Климковецька. Першим помічником став учитель інформатики Віталій Поліщук. Про те, що разом із пані Євгенією можна гори звернути, протягом багатьох років знає товариство колег-освітянок 10/24 (10 подруг 24 години на добу), а загалом до збору коштів долучилися всі педагоги, учні, їхні батьки, а ще випускники всіх років. Якби не війна, наприкінці лютого вони традиційно злетілись би у школу птахами зі своїх життєвих виріїв. Спішили б у свої класи з найтеплішими спогадами й почуттями, несли б своїй альма-матер дарунки. Не було зустрічі з ними цьогоріч – то Євгенія Петрівна чи не кожному надіслала відеосюжет про те, як живе школа у воєнний час. Ще в одному розмістила світлини колишніх учнів, які ціною життя відвойовують мир українцям і спокій усьому світові. Такий зворушливий заклик «Незламних» до доброчинства торкнувся кожного серця.
Гуртом вирішили передати машину Леонідові Годику, війна для якого триває з 2014 року, коли воював за Дебальцеве.
Доки на банківську картку, яку відкрив Віталій Поліщук, стали надходити кошти, а небайдужі несли їх організаторам акції, школа всім миром готувала віче «Горда Україна не стала на коліна» і благодійний ярмарок. Те, що столи на ньому гнулися від смакоти мирненських господинь, засвідчила наярмаркована сума – 34290 гривень!
«Примчав із Польщі боронити свою землю й не чекав повістки»
Кому саме з військовослужбовців найбільш потрібне авто, лідерка проєкту попросила дізнатися у знаної місцевої волонтерки Наталії Граділь (Слупко). Тоді переговорили чи не з 15 односельчанами, які перебувають на бойових позиціях. Відтак гуртом вирішили передати машину Леонідові Годику, війна для якого триває з 2014 року, коли воював за Дебальцеве.
Звістка про повномасштабне вторгнення росії застала Леоніда Михайловича в Польщі. Примчав звідти за кілька днів і пішов у військкомат, не чекаючи повістки.
Потрібний Mercedes ML допоміг знайти голова Горохівської міської ради Віктор Годик (однофамілець Леоніда Годика й теж мирненчанин). Лідер територіальної громади завжди з неймовірною повагою розповідає про свою малу батьківщину – Мирне, однак допомагає з однаково щирою турботою захисникам з усіх сіл округи. 20 000 гривень Віктора Леонідовича, колишнього учня, в якого Євгенія Зубко була класним керівником, грошовим внеском його колег-міськрадівців мирненці закінчили збір коштів на авто. Його освятив настоятель храму Архистратига Михаїла села Мирне, військовий капелан отець Євген Рудь. За кермом на фронт поїхав Леонід Годик. Щасливо повернутися додому з Перемогою, з миром бажали воїнові, проводжаючи його всім ліцеєм.
Тим часом село взялося до збору коштів на автівку ще одному випускникові Мирненської школи. Вантажний бус дуже потрібний захисникові з Бахмутського напрямку Миколі Романчуку. «Якщо машина вціліє, поверну її вам», – звернувся він до односельчан зі словами, від щирості яких на очі просяться сльози.
Допомогти може кожен:
5168757374860445 (Слупко Наталія Святославівна).
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
