Українські вчителі потребують розвантаження від додаткової зайнятості – купи паперової роботи, написання звітів, заповнення паперового та електронного журналу, підготовки учнів до участі в конкурсах, фотозвітів зі шкільних подій тощо.
За словами освітян, додаткова зайнятість не завжди оплачується і часто забирає весь вільний час після роботи.
Відповідне опитування серед вчителів провела “Нова українська школа”.
“Вчителі називали написання різних звітів (про виховну роботу, про самоосвіту, посеместрові звіти внутрішньої системи оцінювання, річний звіт із методичної роботи тощо) та збір даних до них, написання характеристик, протоколів із педрад, інструктажі (наприклад, з “Безпеки життєдіяльності та охорони праці”).
Заповнення особових справ учнів, ведення журналів спостереження та безпеки життєдіяльності, написання конспектів уроків, щотижневі виховні заходи на перервах або після всіх уроків, подання конспектів виховних заходів тощо”, – йдеться у дослідженні.На третьому місці була перевірка учнівських зошитів, лабораторних та практичних робіт.
Також вчителі часто згадували організацію чи підготовку учнів до участі в різних конкурсах, олімпіадах, МАН, предметних тижнях та довезення учнів до відповідних місць проведення тощо.
Педагоги повідомляли, що часто інформацію про заходи надсилають із поміткою “До виконання” місцеві відділи освіти, хоча вони не входять до річного плану роботи школи.
“Водночас місцеві управління освіти та адміністрації часто вимагають від вчителів обов’язкових фото- та відеозвітів із проведених подій”, – кажуть у НУШ.
Також деякі з опитаних вчителів розробляють завдання для учнів на сімейній та екстернатній формі навчання.
Вчителів додатково навантажують постійні наради та педради, участь у шкільних методичних об’єднаннях та написання для них звітів, доповідей, протоколів, плану роботи.
Дехто з опитаних також вказував ведення шкільного сайту, соціальних мереж закладу освіти, обслуговування ПК учнів та вчителів, обслуговування систем відеонагляду в школах, чергування в школі на перервах, на поверсі чи в їдальні.
Також педагоги інколи змушені самостійно збирати гроші з учнів на харчування, робити ремонт у навчальному кабінеті, брати участь у “суботниках”.
“За результатами опитування, вчителі розповіли, що на всі ці зайнятості вони витрачають майже весь свій вільний час (під час перерв або після роботи)”, – кажуть у НУШ.
Наприклад, освітяни витрачають 30-60 хвилин на день на заповнення журналів, 30-90 хв – на перевірку робіт/зошитів і близько години – на одну перевірку практичних чи лабораторних робіт одного класу.
Щоб підготувати учнів до олімпіад, потрібно 2-3 год на день протягом 2-3 тижнів до олімпіади, а супровід учнів на конкурси чи олімпіади може зайняти 6-7 год.
Педагоги витрачають до 1,5 год раз на місяць, аби підготувати виступ на педраді чи на батьківських зборах, і 2-3 год на тиждень, або зібрати інформацію та написати звіт.
Що освітяни просять у МОН?
В опитуванні НУШ деякі вчителі зазначили, що хотіли б такої допомоги від МОН і місцевих управлінь освіти:
- зменшити кількість документації та звітності (зокрема, не вимагати фото- і відеозвітів з усіх проведених заходів);
- створити єдину цифрову базу учнів та вчителів, щоб в одному місці була вся потрібна інформація, як-от різні довідки, табелі, особові справи тощо;
- щоб робота освітнього закладу відбувалася згідно з річним планом роботи, який затверджено на педраді;
- зменшити кількість листів від управлінь освіти із грифом “Терміново” (деякі з вчителів відчувають, що місцеві управління освіти просто перекладають свою відповідальність за звітність на вчителів);
- проводити конкурси та олімпіади за бажанням учнів, а не за примусом;
- оплачувати роботу у вихідні, коли вчителі довозять дітей на районні чи обласні олімпіади, працюють у журі;
- запровадити посаду системного адміністратора для обслуговування кабінетів інформатики, ПК вчителів та учнів, систем відеонагляду та інших технічних питань у школі;
- забезпечити технічними засобами та дидактичними матеріалами;
- забезпечити групові заняття педагогічного колективу з психологами.
