На Волині виник конфлікт між переселенцями та керівництвом дитячого садка, де тимчасово проживають люди з Бахмута й Вугледара.
Із травня в приміщені коршівського дитсадка «Ромашка» Боратинської громади проживають дві сім’ї з Донецької області, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
Як розповів переселенець із Вугледара Олександр Векленко, завідувачка садка тисне на вимушених мешканців дошкільного закладу. Вона зачиняє після 16:00 кухню, а перед вихідними, наприклад, сховала посуд і каструлі, залишивши сім’ям переселенців тільки дві алюмінієві каструлі.
«Вона хоче, аби ми швидше звідси виїхали. Мовляв, якщо не вийшло знайти житло, то самі рухайтесь. Мотивує це тим, що хоче робити ремонт для дітей. Каже, що щороку в приміщенні садка проводить косметичний ремонт перед відкриттям. Пральну кімнату теж зачиняє. А літо, спека, діти бігають на вулиці, потрібно прати часто, адже речей у нас небагато. Волонтери привезли нову пральну машину, морозильну камеру та блендер. Нам не дозволяють ними користуватися. Усе стоїть запаковане», – поділилося подружжя Олександр та Ірина Векленки.
Усі члени родини оформлені як внутрішньо переміщені особи.
Переселенка з Вугледара Світлана Копачівська пригадала: спершу її та чоловіка скерували в санаторій «Пролісок», адже вони обоє мають інвалідність другої групи.
«Ми приїхали, але через три дні нам сказали: «До побачення». Ми знайшли волонтера і він привіз нас сюди. Досі сидимо тут. Нас утискають. Кухня працює тільки з дев’ятої ранку до четвертої дня. Прати може раз на добу тільки одна сім’я. Інтернет вимкнули. Тобто нам натякають, щоб ми виїжджали, шукали житло», – сказала вона.
Дві родини мають переїхати до початку навчального року, однак, як наголосили переселенці, завідувачка їх щодня квапить, а швиденько знайти нове житло непросто.
«Ми шукали оголошення, телефонували. У місті оренда однокімнатної квартири коштує від 15 до 20 тисяч гривень. Можна знайти квартиру і за 10 тисяч, але в ній нема ні ремонту, ні умов. Якби мені повернули моє життя, мою роботу в Бахмуті, я нічого не хотіла би», – поскаржилася Ірина Векленко.
Її чоловік додав: він перебуває на військовому обліку, пройшов медкомісію, тому в будь-який момент йому можуть зателефонувати й викликати, а дружина та діти залишаться напризволяще.
Директорка закладу дошкільної освіти Мирослава Хопта запевнила: вона нікого не утискає.
«У нас бувають непорозуміння. Ми дозволяємо їм користуватися всім необхідним інвентарем і кухонним посудом, але інколи вони неналежним чином його використовують. Мої працівники і навіть односельчани підтвердять: є сім’я переселенців, яка веде аморальний спосіб життя. Наприклад, є докази вживання спиртного. Я перебуваю до 17:00 на роботі. Потім вони залишаються тут самі, господарюють, а коли я вранці приїжджаю, то бачу обгорілу сковорідку, непомиті санвузли. Ми не можемо постійно прибирати після переселенців», – наголосила Мирослава Хопта.
За її словами, кухню працівники дитсадка зачиняють після 17:00, бо кухарі матеріально відповідальні на своєму робочому місці. До цього часу переселенці встигають приготувати їжу.
«Вони сказали, що встигають до 17:00 підігріти їжу чи зварити її. І все. Я зачиняю харчоблок. У них є мікрохвильова пічка, чайник, тому вони можуть розігріти їжу чи зробити чай. У нас не було непорозумінь, але є питання охайності, користування меблями, прибирання, миття посуду. Наприклад, я приїхала зранку і бачу рій мух над цілим відеречком відходів, повну банку з недопалками, наліплені жувальні гумки на дитячих стільчиках. Це ж навчальний заклад… Вони тут пожили, все понівечили… Я завжди прошу: «Користуйтеся належним чином усім, що ми вам дали», – розповіла завідувачка дитсадка.
Староста села Коршів Марія Тарасюк пригадала: переселенців тут приймають від початку відкритої війни.
«Кожна людина звикла жити так, як жила вдома. Ми старалися їм допомогти, чим могли. На початку наші дівчата, які працюють у садочку, навіть їм їсти готували, приносили продукти. Але люди почали отримувати гроші й стали неправильно поводитися: вживання алкогольних напоїв, сімейні дебоширства. Коли ми в селі проводили свято для дітей до Дня молоді, надвечір люди почали мені телефонувати і казати: «Викликай поліцію, тому що почалися сімейні сварки, вони з’ясовують стосунки». Ми просили наших місцевих шерифів провести з ними відповідні бесіди», – зазначила вона.
