У четвер, 21 липня, ЄС затвердив сьомий пакет санкцій проти Росії. Хоча в кулуарах Брюсселя його називають “шостим із половиною”.
Під часткову заборону потрапило ввезення російського золота, ЄС також заморозив активи “Сбербанку” та додав до “чорного списку” російський мотоклуб “Нічні вовки”.
Володимир Зеленський відреагував миттєво, заявивши, що цього недостатньо: “І я відверто говорю про це партнерам. Росія має відчувати значно вищу ціну за війну, щоб це примушувало її шукати миру”.
Проте, схоже на те, що Європа та США впіймалися на шантаж Кремля. Однією рукою ЄС затверджує кволий сьомий пакет санкцій, а іншою – пролонгує винятки для транзакцій щодо с/г продукції та виводить з-під заборони технічну допомогу Росії щодо авіаційних товарів і технологій. І це на додачу до рішення США ще від 14 липня вивести з-під санкцій російські с/г товари та обладнання, добрива й ліки.
“ЄС робить свою частину, щоб ми могли подолати глобальну продовольчу кризу, яка насувається. Від Росії залежить припинення бомбардувань українських полів, елеваторів та блокування чорноморських портів”, – заявив у четвер голова європейської дипломатії Жозеп Боррель.
Диму без вогню, як-то кажуть, не буває. Все це дуже схоже на те, що США та ЄС пішли на поступки Путіну, тобто піддалися на його шантаж, аби він лише випустив на ринок своє зерно, яке штучно притримував, та дав згоду на розблокування українських портів. Адже перебуваючи з візитом до Ірану, який висміяли в Україні за беззмістовність, бо Іран таки не надав Росії бойові безпілотники (поки що), та очікування Путіним президента Туреччини Ердогана на зустріч аж 50 секунд, очільник Кремля поставив Заходу ультиматум: розблокування українських портів в обмін на часткове зняття санкцій.
“Спочатку ми порушували питання таким чином, що це має бути запакетовано, а саме, ми сприятимемо вивезенню українського зерна, але виходимо з того, що всі обмеження, пов’язані з можливими постачаннями на експорт російського зерна, будуть зняті”, – заявив Путін в Ірані.
Виходить, що ЄС та США свою частину пакетної угоди вже виконали. Ба більше, ЄС пішов ще далі, погодившись розблокувати надання Росії технічної допомоги щодо авіаційних товарів та технологій. Тобто Москва тепер зможе отримати доступ до західних комплектувальних, щоб обслуговувати свій авіапарк, в якому багато відверто вкрадених європейських літаків, для підтримки свого внутрішнього авіаційного ринку.
Проте найголовніше запитання, яке постає наразі, – чи виконає Путін свою частину пакетної угоди? За фактично зняті ЄС та США санкції Росія має розблокувати українські порти. Аналізуючи п’ять можливих сценаріїв розвитку війни, які зараз обговорюють на Заході, ТСН.ua докладно описував два основні методи шантажу, які наразі використовує Путін – це холод та голод.
Турбіна та газ
Шантаж холодом вже подіяв. Через тиск Німеччини Канада погодилася передати Берліну, а насправді Росії, газову турбіну, яка була на ремонті у Siemens, зробивши, таким чином, виняток із санкцій, що є дуже поганим прецедентом. У Росії кричали, що без неї не може начебто нормально працювати “Північний потік-1”, який Росія до всього цього ще й зупинила на 10-денний плановий ремонт.
І він дійсно був плановим. Проте у Німеччині розпочалася справжня паніка й істерика. Берлін вважав, що у четвер, 21 липня, “Газпром” не відновить роботу “Північного потоку-1” після ремонту. На щастя для Німеччини, так не сталося. Проте рівень прокачування блакитного палива цим газогоном наразі становить лише 30%. Тобто шантаж Кремля триває. Чого ще домагається Москва? Про це Путін прямо сказав знову ж таки в Ірані.
“Тепер нам кажуть, що скоро ми (Росія – ред.) отримаємо цю машину (турбіну – ред.) з Канади, але офіційних документів щодо цього наразі у “Газпрому” немає. Ми, звичайно, маємо їх отримати, бо це наша власність, це власність “Газпрому”. “Газпром” має отримати не лише метал, не лише машину, а й документи на неї, і юридичні документи, і технічну документацію”, – заявив Путін.
Чого домагається Москва? Все дуже просто – створити прецедент винятку із санкцій. І вона цього вже досягла. А документи “Газпрому” потрібні, щоб потім розмахувати цими папірцями перед європейцями, вимагаючи подальших винятків. А де ж, власне, сама турбіна? За словами федерального міністра економіки Німеччини Роберта Габека, ще на початку цього тижня вона прибула до його країни і згодом поїде до Росії. І європейські ЗМІ пишуть, що під виняток із санкцій, імовірно, потраплять всі вісім турбін, що задіяні в роботі “Північного потоку-1”.
Зерно та порти
Західні ЗМІ повідомляли, що цього тижня, ймовірно, у п’ятницю, 22 липня, у Стамбулі має відбутися другий раунд чотиристоронніх переговорів між Україною, Росією, Туреччиною та ООН щодо розблокування українських портів.
ТСН.ua писав, що, за словами генсека ООН Антоніу Гутерреша, на першій зустрічі 13 липня “сторони досягли дуже суттєвого прогресу”. The Wall Street Journal навіть писала, що Росія погодилася розблокувати три українські порти. Днями у Верховній Раді заявили, що розблокувати можуть три порти: “Одеса”, “Південний” та “Чорноморськ”.
Проте досі залишаються незрозумілими умови.
По-перше, офіційна Анкара каже, що невирішені лише “технічні” питання зі створення центру моніторингу в Стамбулі під егідою ООН щодо вивезення українського зерна, визначення безпечних маршрутів та КПП на виходах і входах до портів.
По-друге, постає логічне запитання: а хто ж контролюватиме ці КПП? Україна категорично не погоджується, щоб Росія якимось чином перевіряла українські судна.
По-третє, і найважливіше, чи означатиме початок вивезення українського зерна зупинку бойових дій на півдні на тлі наказу Володимира Зеленського про його деокупацію? Адже саме цей час, поки вивозитиметься українське зерно, Росія використає для підсилення своїх сил.
Туреччина чомусь впевнена, що саме цього тижня у Стамбулі може бути підписана угода щодо розблокування українських портів. Проте, чи зробить Путін такий подарунок Заходу? Адже саме за допомогою холоду та голоду Кремль хоче збільшити тиск на Європу, яка, за російським задумом, може просто захлинутися від навали мігрантів з Африки. Це, з одного боку, має зменшити підтримку України, з іншого – похитнути чинні уряди, щоб до влади прийшли ліві та праві сили, і, таким чином, пришвидшити терміни закінчення війни на користь Росії.
До того ж, поки ЄС та США зробили виняток із санкції щодо російського зерна та добрив, Кремль може швидко продати своє продовольство, заробити надприбутки, бо через штучно створену кризу ціни в рази збільшилися, а потім сказати: “А про українське зерно і не йшлося”.
В інтерв’ю ТСН.ua військовий експерт Олег Жданов наголосив, що з цими переговорами щодо розблокування українських портів існують щонайменше два основні ризики.
По-перше, в жодному разі не можна допустити обговорення питання припинення вогню на будь-якому напрямку. Тобто взагалі зв’язку між зерном і війною.
По-друге, не можна допустити можливості зняття санкцій із РФ. Що, на жаль, вже сталося.
“Розумієте, ми розблоковуємо порт, і фарватер входу до порту стає відкритим. Чому не може бути проникнення тих же диверсійних груп на підводних човнах класу “Малютка”, а в РФ такі є, та знешкодження наших портів? Може бути. Хто гарантуватиме, що цього не станеться? Туреччина ж не надсилає сюди свої військові кораблі, щоб підстрахувати й закрити собою входи до наших портів, пропускаючи судна виключно для завантаження під час входу та виходу з цих портів. Росія наполягає на присутності під час завантаження. І це, наскільки я розумію, категорична умова. Так що, ми допустимо російських спостерігачів до наших портів?” – підсумовує Олег Жданов.
До того ж, як пише Bloomberg, до 15 вересня Росія готується анексувати п’яту частину території України через псевдореферендуми. А очільник естонської зовнішньої розвідки Мікка Маррана вважає, що Україні, можливо, не вдасться відвоювати всі території, окуповані російськими військами. Ба більше, на Заході вважають, що 2023 року Росія спробує захопити Одесу. Про це мовиться у статті Foreign Policy.
“Якщо Росії вдасться захопити частину південно-східної території України, це стане стратегічно катастрофічним для останньої, адже Москва відріже Київ від Чорного моря і позбавить її будь-якого морського виходу”, – кажуть посадовці країн Заходу для статті у Foreign Policy.
