Українська література, кіно, музика, мистецтво – це саме та м’яка дипломатія, яка дає змогу світу відкривати Україну. Про важливість культурної дипломатії у час війни говорили в ефірі телеканалу «Київ».
“Наш культурно-дипломатичний фронт у цьому напрямку добре працює. Українські фільми впевнено здобувають нагороди на міжнародних фестивалях (для прикладу фільм «Терикони» Тараса Томенка, «Мати Апостолів» Зази Буадзе, «Земля блакитна, ніби апельсин» Ірини Цілик), українську пісню співають усі (гурт Pink Floyd випустив пісню «Hey Hey Rise Up» з вокалом українського музиканта соліста гурту «Бумбокс» Андрія Хливнюка), роботи Павла Макова та Марії Приймаченко збирають публіку на венеційській Бієнале”, – переконана нардепка Ірина Констанкевич.
На жаль, за 30 років незалежності, ми заборгували перед українською культурою і не зробили достатньо, аби сприйняття України у світі було іншим. Наші владці не до кінця розуміли силу і значення культурної дипломатії. Якби були достатньо профінансовані видання, переклади та промоція книг; український кінематограф, то Україну не сприймали як країну маргінальну.
Культура – це політика майбутнього. Якщо хочемо мати європейське майбутнє, то повинні вже моделювати культуру відповідно до тих магістральних напрямів, які означалися впродовж тисячолітньої європейської історії. Культура містить смисли і наративи на яких можна і потрібно розбудовувати економіку. Доцільно передбачити у держбюджеті видатки на культуру. Необхідно залучати й міжнародних партнерів до цього процесу.
Рвати ланцюги із російською імперською культурою, яка завжди намагалась викреслити нашу культуру і народ. Утверджувати Україну й українське у світі. Це те, із чим маємо працювати вже сьогодні, а після нашої Перемоги працювати ще активніше.
