Завідувач відділення інтенсивної терапії та анестезіології КНП «Ірпінська ЦМЛ» Данило Костянтинович Лісняк, лікар-анестезіолог з 42-річним досвідом, тепер рятує життя в Нововолинській лікарні. З перших днів війни він лікував поранених, знаходячись в тилу ворога.
Про це повідомляють на сторінці медзакладу у Фейсбуці.
«Передмістя Києва Ірпінь – у вогні. Російські орки розстрілюють навіть цивільних людей, які намагаються виїхати з цього пекла», – такі новини ми читали у перші дні війни. Ми читали, а мешканці Ірпіня, Бучі, Ворзеля, Гостомеля переживали.
««Освободітєлєй» лікувати не хотілося», – говорить лікар і розповідає історію жахливих подій, які пережив.
24 лютого… Лікар-анестезіолог, як і зазвичай, прийшов на роботу, але пробув там три тижні.
– Біля 6 години ранку дзвінок: «Почалася війна». Ми й так це зрозуміли, над нами літали літаки. 24 лютого приїхав на роботу і поїхав 12 березня.
Гостомельський аеропорт, де почалася війна, в трьох кілометрах від Ірпінської лікарні. З першого дня поступали поранені. Окупанти пішли трасою Київ-Ковель-Ягодин і на третій день були в Бучі. В Ірпінь вже дістатися було неможливо через підірвані мости.
Спочатку до нас в Ірпінську ЦМЛ привозили поранених військових, потім – цивільних, а військових уже везли в військовий госпіталь. Далі поступали ті, кого знаходили у підвалах.
Усі дні в окупації медики працювали під звуки вибухів. Робили ту ж роботу, як і зазвичай. Оперували, приймали пологи. Дітки народжувалися під звуки обстрілів. Лікарі звикли, адже нікуди діватися.
«Ми були в тилу у ворога – без води, тепла і світла. Окупанти стріляли всюди, влучали в сусідні будинки в кількох метрах. Бог милував, в лікарню не влучили.
У Ворзелі в пологовий будинок окупанти звезли місцевих поранених. Їх навіть не випускали для надання медичної допомоги.
Людям дістатися до лікарні, як і медикам до потерпілих, було неможливо – обстріли, вибухи…
Коли зробили гуманітарний коридор до Києва, в перший день з Ірпінської лікарні відправили першу групу поранених, на другий день – другу групу і виїхав медичний персонал, а в останній день – адміністрація.
Якось так. Не знаю, що ще сказати…
А Нововолинськ – гарне місто. Лікарня подобається. Справді!
Єдине, що дивує, – це те, як спокійно люди продовжують гуляти вулицями містами під час повітряної тривоги. Бережіть себе!» – каже Данило Лісняк.
