Чоловік, історію якого наведено нижче, народився в Запоріжжі, п’ять років прожив у Маріуполі з коханою і кішкою. 24 лютого почалася війна і він розповідає, що не міг повірити в те, що відбувається. Тільки через декілька днів усвідомив – місто в блокаді.
4 березня Маріуполь опинився в епіцентрі пекла. Інформує РБК – Україна, передає Радіотрек.
“Осколок розбив одне скло в кімнаті. Ми тоді думали, два рази міна в одну воронку не потрапляє. Виявляється, потрапляє. А після міни ще снаряди, і Гради”, – розповідає потерпілий.
Через кілька днів стали чутні літаки. Чоловік каже, що це – настрашніше.
“82 міномет – це небезпечно, 120 міномет – це вже дуже небезпечна хе*ня, Град – це в принципі, мало шансів, але є, танки мають час на перезарядку, тому є аж (!!) 4 секунди, щоб впасти… а якщо чутно гул літака – біжимо з усіх ніг, як можна швидше і глибше, – описує ситуацію українець, що вижив.
Місто повернулося в кам’яний вік
– Літак – це смерть. Якщо він працює по тобі – пиз**ць. Шансів нуль. Найжахливіші руйнування і смерть.“Лінія фронту була вже на сусідній вулиці. Прильоти вже не рахували. Тільки на слух, чим нас зараз рівняють із землею: міни, Гради, танчик і така хе*ня, як волошка і гармата, моя ровесниця, Д30. Ну і звичайно ж, Авіація. СУ-шка хе*ачила на всю ракетами, стратегічний бомбардувальник кидав бомби розміром з легковик. В один із днів ми бігали в сусідній квартал (саме швидко бігали), бачили залишки Точки-У – здоровенний такий ракетний двигун, без бойової частини. Всі машини у дворі згоріли до кінця другого тижня, – згадує він.
За словами чоловіка, багато людей загинуло через те, що готували їжу на мангалах у дворах. 15 березня мешканці будинку зрозуміли, що це кінець.
-“Це смерть. Фінал. Та вже якось стало все одно. Нас або закидають гранатами росіяни й спалять разом з будинком – каже житель Маріуполя.
Порятунок
– 16 березня нас врятували батьки. Просто приїхали та вивезли під обстрілом. Просто вклоняюся їм в ноги за сміливість. Другий шанс в житті пожити ще.
Маріуполець каже, що це було абсолютно неможливо, і смертельно небезпечно.
“Перехрестилася, подумки один з одним попрощалися, і побігли до машини. На даху дев’ятиповерхівки я побачив людину, вона побачила нас. Через три хвилини в нас полетіли міни, лягли в двадцяти метрах, на нас земля посипалася, врятував залізний гараж. Потім повний газ, не вибираючи дороги…. з міста,” – додав він.
“Їхали… мовчки. Міста немає. Руїни, воронки, останки машин і техніки. Не знаю, це була наша, або рашистів. Два трупи під покривалом на узбіччі дороги. Цивільні. Воронки в зріст людини, від авіабомб. Будинки зруйновані, згоріли, розбиті снарядами. Якщо є пекло на землі, то воно – у Маріуполі… “,- закінчує свою розповідь українець.
