Про малий бізнес, зустріч з міністром охорони здоров’я та побажання волинянам у наступному році – з народною депутаткою Іриною Констанкевич у програмі «На тижні» в ефірі 12 каналу.
Запитаю про міністра: ви з ним бачилися, ви писали про ті основні виклики, які стоять перед медициною нашого краю. Що насторожило?
Вперше на Волині була і очільниця національної служби здоров‘я, і керівник парламентського комітету – пан Радуцький. Тобто це було таке комплексне виїзне засідання колегії міністерства охорони здоров‘я. Дуже добре, що приїхало багато знаних і відповідальних людей, які мали би можливість подивитися на охорону здоров‘я в масштабах окремої області. Привід був урочистий, так би мовити, тому що дивилися на організацію перинатальної служби, зокрема наш паринатальний. Він, на думку гостей, на найвищому рівні і вони відзначили, що це флагман змін. Роботу перинатального, спільно з депутатами обласної ради, було відзначено на відмінну оцінку, була вручена відзнака пані Ірині Горавській. І насправді це відповідає дійсності, тому що зробити таку велику роботу спільно з колективом трьох закладів охорони здоров‘я за такий короткий час – це було непростим завданням. Власне, якість цієї роботи дала можливість вийти на новий рівень. Було враховано й те, що зроблено на 2022 рік. Наше об’єднання: перинатальний і все, що включено до великого будівництва, тобто це вже буде на державному рівні. Будівництво таких дитячих обласних об’єднань і великі державні кошти будуть спрямовані у Волинську область. Тому я вважаю, що це перемога, і це заслужено. Але паралельно ми намагалися говорити про інші питання, зокрема, які стосуються не тільки перинатальної допомоги і охорони дитини, і акушерства. Тому що насправді від здоров‘я дитини залежить здоров‘я дорослих . І питання демографії, це теж напряму корелює з цим. Недаремно, що в цих презентаціях, представлених на цьому засіданні, ми побачили страшну цифру про те, що за 30 років народжуваність в Україні скоротилася на 40% і нестримно вона зменшується. Був такий цікавий слайд, де показана Україна через обласний зріз, і кількість народжених за 2020 рік і 2021 рік. І хочу сказати вам, що південні області України показують дуже низькі показники народжуваності. Навіть якщо співставити Волинь, то у нас понад 10 тисяч народжуваності, тоді коли Херсонська, Миколаївська, Південь України, це 6 і трошечки вище тисяч. Тобто це картина має у влади викликати велику стурбованість і має бути відповідна реакція. От на Волині ця реакція продемонстрована в такий спосіб: ми дбаємо через розбудову такої інституції як перинатальний центр.
Це говорить про те, що можна безпечно народити дитину, правильно? І отримати всі послуги при народженні?
Так, але ж стоїть питання: що далі? Має бути забезпечена вся ланка здоров’я, я міністру про це говорила. Гарантовано Конституцією статтею 49; тут ідеться про те, що якщо на пакети пологові Держава з 2022 року збільшує кошти і практично до 20 тисяч, подекуди до 30 тисяч гривень, в залежності від пакета.
Це послуга на пологи для закладу?
Так, але ще на лікування особливо складних збільшується від 150 навіть до 300 тисяч. Другим позитивним моментом є те, що вперше ось на наступний рік будуть виділені у бюджеті кошти для спинальників, тобто ті, хто мають вроджені вади. Це великі гроші. Ми пам’ятаєм як збирали всією Україною хлопчику, якому треба було на лікування понад 2 мільйони на один укол. Два мільйони доларів – це велика кількість орфанних дітей, а вони в нас є.
Гроші на це в бюджеті передбачені?
Так, але не в тій мірі, які вони мають бути. І от про що говорив міністр (мені це, наприклад, не імпонує): мають включитися в роботу на 100% всі територіальні громади. Я намагалася донести і міністру, і керівникам-чиновникам із цього напрямку про те, що ТГ, до прикладу Волині, не мають таких спроможностей, щоби покрити повністю медичну послугу. Бо ж, не забуваємо, що громади закривають освітню послугу, тобто держава дає тільки на зарплату вчителям і педагогічним працівникам, а усі інші – це комунальні видатки, утримання, це все територіальні. Так, безперечно, все це громади. Інфраструктура це теж громади, соціальний захист, ми бачимо з наступного року теж хочуть перекласти на громади.
Пані Ірино, погодьтеся, навіть ягозу, якою укріплюють зараз кордони, поклали на громади.
І тому покласти охорону здоров’я – це нереалістично.
Це і цукровий діабет, я так розумію, десь покриває.
Цукровий діабет – це реімбурсації, вони якраз є в законі прописані, що це з державного рівня. Але є ще велика кількість назологій, велика кількість хворих, які, на жаль, не покриваються.
А що міністр на це сказав? В державі де брати гроші?
Вони якраз говорять про раціональне. На чому стоїть міністерство? Зараз вони хочуть запустити медичну реформу в те, що у відмінному варіанті, який пропонувався дотепер. Якщо ми пам’ятаємо, раніше говорилося про медичну реформу, яка буде на первинному рівні, на вторинному, третинному рівні, то зараз от останній законопроект про який так багато говорили, що чотирьох голосів забракло. Насправді вже пропонується інша конфігурація, і якщо ось тут тепер були опорні лікарні, які постали на укрупнених, так би мовити районах, то тепер ми бачимо що уже немає опорних лікарень, натомість є кластери. І кластери – це ще одна із прихованих форм оптимізації лікарень. Вже, наприклад, на Волині пропонується два або три кластери.
Простими словами для тих, хто нас не розуміє: що таке кластери?
Це укрупнення із центром в Луцьку, в Ковелі і, можливо, в одному із міст Нововолинськ або Володимир-Волинськ.
Але це укрупнення другого рівня закладів?
Другий і третій об’єднаються в одне і буде називатися спеціалізована допомога.
Це умовно заклад, який зараз на Відродження, “Луцька міська клінічна лікарня” приєднається до обласної.
Тут інше питання прозвучало: не можна об’єднувати вторинку з первинкою. Тут я не буду говорити це так. Тому в цьому законопроекті 6306, який розглядали на останньому тижні парламентському до нового року, якраз ми побачили без попереднього обговорення експертного, без попереднього пілотування такі новації. Тобто кластери, об’єднання вторинки і третинки, відсутність опорних лікарень, перекладання максимального зобов’язання на територіальні громади… І мене це, чесно кажучи, дуже непокоїть. Тому що я розумію, що вся Любешівщина не зрозуміло де і як буде лікуватися. Що тоді з Камінь-Каширською районною лікарнею, яка стала опорною лікарнею? Її по-перше, ще не укомплектували на всі 100 %. КТ там немає, достатньої техніки для діагностування немає. Як їй бути? Аналогічно по Маневицькій лікарні, вона теж стратегічна – тому що це зона 30 кілометрова біля АЕС, це транспортні магістралі. Замість того, щоб ці лікарні посилювати, вони на своєму рівні вторинному могли би дати необов’язково високоспеціалізовану допомогу, а ось якраз загальну. То цього поки що ми не бачимо в тому законопроекті, а саме тому не голосували.
До речі, навіть у цьому законопроекті вже є 100 % прописано зарплати, що вони будуть вищими, чи це до бюджету вже більше ближче?
У цьому законопроекті насправді цього немає, хоча передбачені оці організаційні форми. Що я маю на увазі: якщо укрупнять отак лікарню, і зменшиться і так мала кількість медичних працівників вдвоє, то замість того, щоб їм платити вісім тисяч гривень – вони отримають двадцять тисяч гривень.
За рахунок звільненого працівника…
Так, звичайно. Тому це непродуктивний шлях, це неправильний шлях. В яку б я лікарню не приїздила, мені усі керівники громад і головні лікарі, точніше директори, говорять про дефіцит кадрів медичних працівників. Я була в Колках – дефіцит. Вони не можуть законтрактуватись на нові пакети медичних послуг, тому що немає кадрів, ніхто не хоче їхати в Колки. Я була в Любешові – аналогічна проблема кадрів. У Маневичах – кадри. Тобто немає житла, немає зарплати, і хто вам поїде з якоїсь іншої лікарні…
Так, правильно, треба знайти неонатолога, який мусить бути в пакеті послуги, умовно на прийняття пологів, щоб залучити ці 30 тисяч на одні пологи, це треба мати команду.
А на таких умовах ніхто не хоче формувати ту команду, і тому це неправильний принцип, який, власне, прозвучав від уряду про те, що це питання територіальної громади. ТГ не може купити житла, щоб забезпечити один пакет для шістьох лікарів, громада не має можливості для того, щоб профінансувати утримання лікарні, і я вважаю, що це солідарна відповідальність держави і громади, але більшою мірою за це відповідає держава, тому що так записано в конституції, і в бюджеті ці кошти є і могли бути. Ми от багато дискутували з міністром, і він говорив про те, що у нас коштів немає, ми не знаємо, де знайти ці ресурси, а вчора з’явилися така інформація, що Конституційний суд розглядає постанову, в якій вони мають повернутися до тих шалених зарплат, які ми Верховною радою,власне, пам’ятаєте, ще постановою в травні…
Там, де по 300 тисяч вони отримували?
Так, на період карантину ми призупинили нарахування їм таких зарплат. Такось що вони хочуть. Учора мали скасувати наше рішення, що воно неконституційне, повернути собі ці зарплати у триста тисяч. Більше того, вони хочуть за весь той період, що їм ці кошти не давали, повернути в повній мірі. І от знаєте, руки опускаються… Тобто тут ми обговорюємо про кілька тисяч, які треба додати лікарям, вчителям, багатодітним, пенсіонерам, а тут є каста, оця еліта суддівська… Ну я не знаю, до кого тут апелювати, до правоохоронних органів? Якщо Конституційний суд дозволяє собі таке свавілля.
Ви сказали, до речі, про вчителів, зарплати медиків. Це теж таке питання спірне, як я собі зрозуміла, треба зайти в 2022 і побачити як воно буде. І ковідних грошей немає…
Воно буде, тому що ці кошти в бюджеті передбачені.
Двадцять тисяч там писало.
І оскільки це зобов’язання Президента, він про це сказав, воно буде виконане. Але стоїть питання: за рахунок кого, тобто в який спосіб? Чи не скороченням, адже у нас і так дефіцит лікарів. Чи це буде тільки базовий рівень, а далі будуть йти нарахування? Чи це всім така «зрівнялівка» буде? З Горавською Іриною Іванівною обговорювали це питання в ефірі. Вона каже: от в нас є лікарі, які працюють, проводять надскладні операції, що здійснюються лікарями міжнародного визнання, це дуже дорого. І не може лікар ось такого рівня, такого статусу, отримувати таку ж зарплату, як скажімо, той лікар, який робить менш складну роботу, тому це питання має бути врегульоване. Хто більше працює, хто виконує більш складну роботу – має отримувати більше. Отже, це ми будемо пропонувати як правки до цього закону, який внесли депутати. Щоб медицина була доступною, щоб не тільки міські жителі і жителі міст мільйонників мали можливість обирати чи йти в державну, чи в платну, чи обирати послугу, умовно кажучи, за дві тисячі гривень, чи за дванадцять, чи за двадцять дві. Селяни, незаможні люди позбавлені можливості вибору, їх просто штовхають до якогось такого безвиходдя.
Ви згадали про виступ Президента і про його анонсовані суми, які він говорив, і ви сказали, що він зобов’язаний виконати, але там було дуже багато цифр. Ви чули цей виступ?
Це була зустріч із журналістами, багато чого називалося. Я не хочу зараз про це критично говорити, але ми пам’ятаємо і зобов’язані перед вчителями про зарплату в 4 тисячі євро. Але, на жаль, не виконується навіть той закон про освіту, який був ухвалений у 2018 році, там де передбачено зростання зарплати вчителям. І ми, як партія «За майбутнє», ще в 2019 році подали постанову, яка має скасувати цю заборону, ці обмеження на зростання зарплати, але вона лежить теж під сукном. От багато таких законодавчих ініціатив лежать під сукном.
Коли читала підсумки роботи, от навіть вашої депутатської групи, яка в парламенті, я б не сказала що найменша, вона все одно має право голосувати й дієво реагувати на зміни. Понад чотириста оцих різних законодавчих ініціатив було подано, не всі проголосовані, не всі були підтримані. Що втрачено за цей рік, що таке найболючіше було реально для людей, але сьогодні його немає?
Ми обговорювали, чим для нас запам’ятався цей рік. Безперечно, це й коронавірус, ці обмеження, вакцинація. І для мене є ключові, напевно, віхи . З одного боку, віха, яка мене переповнює гордістю, бо це все таки тридцять років незалежності нашої Держави, те, що ми говоримо, що ми три десятиліття вже є самостійними, хоча ми маємо війну, хоча ми маємо проблеми з економічною несамостійністю. Але я усвідомлюю, на скільки це важливо – здобути було цю незалежність, територіальну цілісність і суверенітет. Тому це ключова подія нинішнього року. А з іншого боку, я називаю цей рік – роком нереалізованих можливостей. Насправді, були усі передумови підготувати навіть в умовах коронавірусу, нестабільності… Все ж таки побороти негативні явища і запускати економіку, як це відбувається в інших країнах світу. Це економічне правило: після спаду – йде піднесення, йде відродження. І знаючи ці економічні закони, потрібно було умілим менеджерам, умілим, керівникам все-таки по-іншому планувати цю роботу. На жаль, від найвищого рівня економічної влади – до обласного, я не бачу цієї роботи і тому в мене є великі сумніви, що 2022 рік буде успішний в плані реалізації економічних завдань. А от саме без економіки нам буде складно розбудувати і оборонну незалежність, і інформаційну незалежність. Нам складно буде незалежність загалом Держави говорити, тому що ми не є в цих сегментах самостійними.
Фактично в той період, як закінчувався останній парламентський тиждень цього року, і коли стояли ФОПи під стінами, мені згадався попередній рік, коли вони так само стояли. У той же самий період вони просили відтермінування тих законів, які будуть тиснути на малий і середній бізнес. На вашій сторінці у Фейсбук теж написано, що ми від цього постраждаємо, ми хотіли зробити якісь ініціативи, але нам їх не дали. Це теж була постанова, яка була внесена, буквально напередодні завершення цього року. Що тут не вдалося? Що могло би допомогти нам розвиватися в економічному плані для малих бізнесменів?
Є публічна інформація про те, яка кількість у нас малих підприємців, є інформація про те, як вони, не чекаючи від Держави нічого, як вони розбудовували свій бізнес, як вони забезпечують робочими місцями інших людей, є інформація про те, які вони сплачують податки, і яку велику роботу вони, не чекаючи від когось подачок, вони вже зробили. Замість того, щоб цим людям зараз подякувати, в той час, коли в нас велика економіка не працює, коли в нас корупція з’їдає левову частку із наших бюджетних грошей, коли ковід обмежує, коли середній бізнес намагається хоч трошки вирости до міжнародних стандартів… І замість того, щоб починати із податкових канікул, або з послаблення податкового для тих, хто якраз наповнює бюджет – їх починають душити. І ми не один раз про це говорили: давайте по-іншому працювати, все ж таки треба той принцип сита (воно і так діряве),закривати, а не з тих витискати останні соки. І якраз «За майбутнє» пропонували шляхи вирішення цих питань. Ігор Петрович Палиця, лідер нашої партії, не один раз давав свої пропозиції, але їх не чули. Тому ми вважали, що це неприйнятний шлях видушувати копійки з малих підприємців. Ми зібрали підписи під постановою, якою ініціював покійний Антон Поляков, яку продовжила Анна Скороход про скликання чергової сесії і відтермінування цієї норми, розрахункові апарати для малого бізнесу ще не один рік. Щоб вони підготувалися і в час пандемії стале міцніше на ноги. Скажу відверто, я багато спілкуюсь з малими підприємцями, мені боляче слухати про те, як вони насправді виживають. Ніхто не збагачується, там немає надприбутків. Центральна рада обрала не тих людей за об’єкт для фіскалізації.
Що було під час того, як мали виносити постанову на позачерговій сесії?
Прийшли депутати, ми як ініціатори, група «За майбутнє», були депутати з «Довіри», були «Батьківщина», були й інші. Але «Слуги народу» дали тільки 30 з лишнім голосів, тобто фактично фізично були присутні. І по-суті вони зірвали це позачергове засідання. Тобто ми внесли цю постанову на розгляд, але голосів, щоб її ухвалити у залі не було. Тому виступив пан Гетьманцев, саме він своїми крайніми поглядами, якраз є автором цих змін. Але я вважаю, що за цим іде руйнація.
Тисяча від Президента, яка має допомогти, підняти бізнес (стосується культурного бізнесу, кінотеатрів, а також тих, хто продає сьогодні книги). Тут можна допомогти тим, хто втратив під час ковіду, ну і допомогти іншим, які сьогодні жевріють на ринку?
Це неспівставні речі, тому що ті втрати, що має малий бізнес… Ну от туристичний бізнес не отримує грошей, транспортники вони не отримують нічого, тільки часткову підтримку отримають галузь книговидання, бо безперечно, вони потерпають, галузь розваг – це кінотеатри. От міністр виступив з ініціативою підтримати музеї. Дуже добре, що з’явилася ініціатива підтримати місцеві видання – передплати. До речі, мені прийшла на телефон інформація, що надійшла тисяча гривень, і я вже можу скористатися. І от я з цією тисячею думаю: на що, куди? Чи музейникам переказати, бо я би дуже хотіла підтримати три волинські музеї, ключові музеї, які втратили в час пандемії і загалом волинський туристичний потенціал за час пандемії втратив фактично 80% надходжень, це дуже багато. Але разом з тим, мені хотілося би підтримати наших газетярів, тобто «районки» це і Камінь-Каширське «Полісся» і «Нова доба», і «Нове життя» Любешівське, тому що їм вкрай складно. І я розумію, що це капля в морі… Мають бути значно більші кошти, значно більші можливості, а не утиск, а не дискримінація, а не чиновницька бюрократія, регламентація.
Це має бути прийнято на засіданні уряду рішенням вищих керівників?
Так, але ви бачите як вони працюють. Поки вони експерти, то вони це чують, як тільки стають високими чиновниками столичними – дуже швидко забувають про реальне життя, і це боляче.
Але ми тут у реальному житті на Волині. У нас фактично ось-ось на носі Різдво, байдуже, хто за яким календарем святкуватиме. Важливо те, що зараз період різдвяно-новорічних свят. Що ми можемо людям сказати? Бо висновки то не дуже втішні, але хочеться вірити в добро і чудо. Що би ви їм побажали?
Я хотіла би нашим волинянам рідним переддень таких світлих і величних свят як Різдво Христове, новий рік, бо завжди це початок, це завжди оновлення, це завжди поновлення побажати позитиву, побажати радості, світла, добра, здоров’я! Отаких, знаєте, простих, людських і важливих речей, без яких ні кожен з нас особисто, ні наша Волинська громада, ні наша Україна не має майбутнього. І, напевно, в такі непрості часи нам треба об’єднатися у тому, що ми маємо свою державу, маємо рідну землю, маємо дорогих нам людей, які дають життя. Тож давайте вірити, що з Господньою Божою підтримкою у цей час, коли все зароджується і починається, ми маємо теж початок. Я бажаю всім тепла, любові і віри, що в нас все буде добре. Вітаю!
