29 вересня 1926-го влада закрила Києво-Печерську лавру. Її перетворили на музей.
Монастир заснували 1051-го святі Антоній і Феодосій у Києві. Монахи прорили сотні підземних ходів, завдяки чому святиню почали іменувати “печерною”. У Лаврі збережені мощі близько 120 святих угодників. Територія монастиря поділяється на Верхню та Нижню Лавру. На території Верхньої Лаври до революції розташовувався ще і Микільський лікарняний монастир. На території Нижньої Лаври знаходяться Ближні і Дальні печери, а також колишній Гостиний двір.
29 вересня 1926-го Рада Народних Комісарів УСРР ухвалила постанову “Про визнання колишньої Києво-Печерської лаври історико-культурним державним заповідником і перетворення її на Всеукраїнський музейний городок”.
До складу заповідника увійшли: Музей культів і побуту, музеї нумізматики, І Всеукраїнська реставраційна майстерня, друкарня Всеукраїнської академії наук, храми, фортечні мури, Ближні та Дальні печери, дзвіниці, архівний фонд Києво-Печерської лаври, бібліотеки.
У роки Другої світової війни значну частину пам’яток було пошкоджено, комуністами підірвано головний храм монастиря — Успенський собор.
Відбудували 2000-го. ЮНЕСКО внесла Києво-Печерську лавру до Списку пам’яток всесвітньої культурної спадщини. 1996-го заповідникові надано статус національного. Є найбільшим музейним комплексом України, де зосереджено 144 пам’ятки історії та культури. Діють музеї історичних коштовностей України, музеї книгодрукування, голограм, мікромініатюр, музичного, театрального та кіномистецтва України.
1968-го Андріївська церква стала філією державного музею “Софія Київська”.
