Вересень – улюблена пора шанувальників тихого полювання. Це неймовірний кайф – встати удосвіта, коли сонце ще не висушило росу на листі, ходити лісом, вдихаючи запаморочливий аромат хвої, вересу і грибів. Навіть плутатися в павутинні й ловити за комір прохолодні краплі роси! А коли з-під опалого листя до тебе визирне боровикова шапочка, або ж підморгне яскраво сироїжка чи підосиновик покажеться – щастю грибника нема меж.
Нині соцмережі просто пістрявіють трофеями мисливців за грибами. Ті ж, хто не може вирватися до лісу, а ласувати лісовими смаколиками полюбляє, чимчикують на ринок. Тут, треба сказати, грибочків – до кольору до вибору, пише ІА Волинські Новини.
Олександр з Луцького (колишнього Ківерцівського) району приїхав на ринок з чималим «уловом»: боровички в нього – як намальовані.
«Дуже люблю цю справу, – усміхається. – Це і релакс, і психологічна розрядка, і насолода, ну і, звісно, додаткова можливість заробити, бо в селі, самі знаєте, з роботою сутужно. Як були чорниці – то теж з лісу не вилазили, тепер от на грибах трохи заробимо».
Олександр додає: зараз у лісі грибів багато. За день можна назбирати й по 150-200 боровиків.
«Здебільшого по гриби йдемо зранку. Але буває, що й під вечір вирушаємо перевірити свої грибні місця, – провадить молодий чоловік. – На тихе полювання йдемо сім’єю – мама, батько, брат, сестра».
Найбільше, зізнається грибник, йому смакують звичайні сироїжки.
«Рецепт простий: почистив, відварив – і смаж. Додав сметанки, цибульки – смакота. І білих не треба», – каже хлопець.
Доки розмовляємо з Олександром, покупці жваво цікавляться, почім грибочки. Один чоловік бере аж дві торби білих, а на решту – ще й польських.
«Люблю, знаєте, грибочки. І свіжі, і мариновані. А робота така, що до лісу годі вирватися. Добре, що можна отако прийти на ринок і купити свіженьких, здоровеньких, запашних. Несу додому – ніби й сам у лісі побував», – сміється.
Пані Надія з Маневичів цього дня привезла на продаж чимало журавлини, а ще більше – грибів: білих, польських, опеньків. Каже, цього року на лісовий врожай гріх скаржитися.
«У нас в хаті 11 людей. Сім’я велика, мусимо заробляти, як можемо: на ягодах, на грибах, – розповідає жінка. – Я маю інвалідність, вдова. Пенсія – копійчана. То і йдемо до лісу. Навіть наша найменша третьокласниця вже грибниця вправна. А старший син от будується, то з тих грошей, що вторгую, і йому чимсь допоможу. Тож і діти, і внуки хочуть гостинця. А в лісі ніби не садив, не сіяв, не полов, як кажуть, а тільки не лінуйся – прийди і візьми».
Пані Надія додає: у родині люблять і поласувати грибочками.
«От розкажу вам. Берете отакого гриба, – показує. – Поріжте його дольками. Відваріть. Приготуйте кляр з яйця, борошна і трішки молока чи сметани, як уже любите, посоліть та поперчіть до смаку. А далі оті дольки вмочуйте у кляр і смажте. Побачите, як то смачно».
Пані Оксана з Углів Ковельського району, трохи соромлячись, показує боровички. А вони – як намальовані. Розповідає: по гриби ходять усією сім’єю, а вона чималенька – аж семеро людей.
«Щоб іти по гриби, треба ліс добре знати. Як не знаєте грибних місць, то нічого не наберете. Але в кожного справжнього грибника такі місця є, навіть якщо ніде нічого нема, то там обов’язково та й знайдеш грибочка», – усміхається.
Із улюблених родинних страв – тушкована картопля з грибами.
«Готую так: гриби спершу відварюю, потім їх на друшляк, щоб збігла вода. Тоді трохи присмажую, а далі – додаю до картоплі. Порізала цибульки, потерла моркви, посолила, поперчила – і хай тушкується на невеликому вогні. В кінці додаю зелень. Отак – просто і дуже смачно, – ділиться рецептом. – А ще мариную на зиму. Для цього відбираю маленькі білі гриби. Відварюю їх цілими. Далі роблю маринад. На літр води даю стопку оцту, дві ложки солі, чайну ложку цукру, перець горошком, лавровий листок. Заварюю. А далі заливаю гриби маринадом і ставлю банки стерилізувати, літрову стерилізую приблизно пів години».
А великі старі гриби у сім’ї пані Оксани сушать.
«Із сушених грибів дуже смачний і запашний суп. Тільки перед готуванням їх треба трохи вимочити в окропі, щоб суп не був дуже темний, – ділиться секретиком. – Ну й підливка з сушених грибів – і до картоплі, і до макаронів, і до каші. Можна зробити так: трохи підсмажити на олії чи маслі ложку-дві борошна, далі розмішати його з окропом, додати заздалегідь розпарені та порізані сушені гриби, посолити й поперчити – і хай потихеньку булькає на малому вогні».
Пані Тамара з Кроватки Луцького (колишнього Рожищенського) району зізнається: на ринок привела біда.
«У мене внучка хвора, у неї ДЦП, потрібна операція. То заробляємо, як тільки можемо. Бо з простягнутою рукою ходити соромно, – каже вона. – Я з дитиною посиджу, донька з зятем у ліс поїдуть мотоциклом, грибів наберуть, та й розвіються трохи, відволічуться від тих клопотів з хворою дитиною. А вже тоді я везу гриби на базар. І складаємо копієчка до копієчки».
Пані Катерина з села Навіз Луцького (колишнього Рожищенського) району каже: по гриби в сезон ідуть всі, хто є в хаті. Бо це – додаткова копійка в сім’ю, адже доходи в селі мізерні.
Хоча, зізнається, на базар несуть не все. На зиму гриби сушать і маринують.
«Рецепт маринування не складний, просто з грибами треба довго возитися, – усміхається. – Я почищені грибочки відварюю, довго – години з півтори. Далі готую маринад: на літр води – дві ложки солі, дві ложки цукру і стопка оцту, перець горошком, лавровий листочок. Закип’ячую, заливаю складені в банку гриби і стерилізую. Якщо літрові банки – то десь по пів години».
А ще усі грибники в один голос застерігають: у лісі варто бути пильними та класти в кошик лише ті гриби, які знаєте, аби потім не потрапити до лікарні з отруєнням.
