В Україні планують впровадити систему накопичувальних пенсій. Як це відбуватиметься, скільки потрібно заробляти і відкладати, аби забезпечити собі гідну старість, підрахувало Міністерство соціальної політики.
Навіщо українцям ще одна пенсія
Відповідно до пенсійної реформи 2003 року в Україні мали запрацювати три рівні пенсійної системи. Але досі другий рівень пенсійної системи — обов’язкові пенсійні накопичення — не запроваджений.
Добровільні пенсійні накопичення мають менше мільйона людей — це близько 9% від кількості застрахованих найманих працівників. Фактично, для більшості зараз працює лише перший — солідарний рівень пенсійної системи. Але лише солідарні пенсії вже ніколи не зможуть забезпечити гідне життя, і ось чому:
- Демографія. Зараз за рахунок внесків до Пенсійного фонду України на користь менше ніж 13 млн осіб сплачуються пенсії 11,2 млн пенсіонерів. Далі буде складніше, оскільки кількість працюючих по відношенню до кількості пенсіонерів буде зменшуватись.
- Недостатність джерел фінансування. Несистемне зниження ставки ЄСВ у 2016 році майже вдвічі не призвело до детінізації ринку праці, але призвело до скорочення фінансових можливостей солідарної пенсійної системи.
- Низькі пенсії у більшості. Сьогодні майже 60% пенсіонерів отримують пенсію нижче 3000 грн. Коефіцієнт заміщення заробітку пенсіями складає менше 29%. Саме стільки середня пенсія становить по відношенню до середньої зарплати. Фактично, це означає, що людина, яка виходить на пенсію, починає отримувати втричі менше доходів.
Зважаючи на ці фактори, для забезпечення гідних доходів в поважному віці лише солідарної пенсії недостатньо. Її необхідно доповнити накопичувальною.
Чи може пенсія у 7000 гривень бути реальністю
Близько 7000 гривень — це приклад того, яку пенсію може отримувати людина з повним страховим стажем з двох джерел: солідарної та накопичувальної систем.
Навіть при невеликих внесках 4% від заробітної плати, які пропонуються для запуску обов’язкових пенсійних накопичень, та дохідності +0,25% на місяць вище інфляції (приблизно 3% вище інфляції на рік), це можливо.
Можна розрахувати й інші приклади, задавати різні розміри внесків та різні відсотки дохідності, щоб подивитись, як будуть змінюватись результати, але принцип залишиться той самий.
Для прикладу всі розрахунки зроблені в сьогоднішніх цінах, щоб не сперечатись про прогнози інфляції, і побудовано модель для людини, яка:
- отримує заробітну плату 15 000 гривень на місяць,
- працює та накопичує з 25 до 60 років (має 35 років стажу),
- на власний пенсійний накопичувальний рахунок щомісяця протягом періоду роботи отримує 2% від зарплати з сум сплаченого нею ПДФО та додатково 2% від зарплати з сум ЄСВ, який за неї сплатив роботодавець (разом 4% — 600 гривень),
- після завершення періоду роботи отримує накопичувальну пенсію протягом 15 років,
- весь час накопичення кошти людини працюють з дохідністю 0,25% вище інфляції на місяць (приблизно 3% вище інфляції на рік),
- отримує пенсію з солідарного рівня на рівні середньої на сьогодні — 3 624 грн (станом на 01.03.2021).
В цьому прикладі середня пенсія з накопичувальної системи за 15 років у людини складе 3 117 грн. Разом з солідарною пенсією людина отримуватиме 6 741 грн, що становитиме 45% від її зарплати.
Які гарантії, що накопичення не знеціняться
У чинному законодавстві про накопичувальне пенсійне забезпечення більше 40 механізмів, які забезпечують захист пенсійних накопичень людей.
Наприклад, це такі механізми:
- Накопичувальні пенсійні фонди щоденно звітують регулятору та щоденно оприлюднюють показники своєї діяльності.
- Людина може щоденно контролювати зміну своїх накопичень і в будь-який момент перевестись в інший фонд без штрафів, якщо їй будь-що не подобається.
- Є цілий ряд законодавчих ліцензійних вимог до персоналу, капіталу, технічного та програмного забезпечення, внутрішніх процедур, фінансового моніторингу операцій та організації роботи тих, хто надає послуги на цьому ринку, такі вимоги посилюються.
- Фонди звітують за міжнародними стандартами фінансової звітності та обов’язково проходять щорічний аудит лише з тими аудиторами, які мають дозвіл проводити аудит фінансових установ. Результати аудиту оприлюднюються.
- Накопичувальний пенсійний фонд не може бути ліквідований за законодавством про банкрутство. Якщо засновники мають бажання припинити діяльність фонду, то вони за пів року до цього затверджують у державного регулятора план ліквідації фонду, яким передбачається переведення всіх накопичень людей до інших накопичувальних фондів за вибором людини. В Україні протягом 16 років без втрати жодної копійки пенсійних накопичень громадян таким чином ліквідувались близько 50 фондів.
- Накопичувальний пенсійний фонд — це фактично не одна установа, а чотири: сам фонд, адміністратор, компанія з управління активами та банк-зберігач. Вони зобов’язані законодавством контролювати один одного в процесі роботи з пенсійними накопиченнями в щоденному режимі — куди направляються кошти, як оцінюється вартість активів, тощо. Кожну операцію з пенсійними накопиченнями контролюють щонайменше два суб’єкти, а частіше три, та несуть за це відповідальність. Тому тут ризики шахрайства значно нижчі, ніж в установах, де немає такої системи взаємоконтролю.
- Напрямки, куди саме можна вкладати кошти, на яких майданчиках можна такі активи купувати, а на яких — не можна, вимоги щодо оцінки таких інструментів визначені законом. Також закон встановлює вимоги щодо диверсифікації активів — розкладання «по різних корзинах»: не більше 5% активів в зобов’язання одного підприємства, не більше 10% у нерухомість, тощо. Тому фонди не можуть вкладати пенсійні накопичення людей в аби що, а також не можуть всі накопичення вкласти в один банк або в одне підприємство і втратити, якщо воно збанкрутує.
- Законом обмежений граничний рівень витрат, які покриваються за рахунок пенсійних активів, щоб пенсійні накопичення не «проїдались» через витрати.
Як ще підвищити надійність?
Перше, що потрібно, — сильний та професійний регулятор. Якщо хоча б одного з цих двох компонентів не буде — це ризики. Для того, щоб система працювала надійно, держава має забезпечити контроль над тим, щоб всі передбачені законодавством механізми захисту працювали на практиці.
В цьому напрямку є законодавчі ініціативи щодо посилення інституційної спроможності НКЦПФР та рішучі дії нового складу НКЦПФР щодо посилення контролю на ринку навіть в рамках поточних повноважень.
Друге завдання — це потреба у розширенні кола надійних інвестиційних інструментів, через які пенсійні накопичення дійсно будуть спрямовані в економіку, в зростання ВВП, створення нових робочих місць, з урахуванням ключових економічних реформ та пріоритетних напрямків розвитку економіки. При цьому, зростання обсягу внутрішніх довгострокових інвестиційних ресурсів, якими є пенсійні накопичення, стимулюватиме пропозицію таких інструментів. Тому це взаємозалежний поступовий процес.
В цьому напрямку дуже важливим кроком є меморандум, підписаний нещодавно Урядом з міжнародними партнерами щодо розвитку інфраструктури фондового ринку.
Третє завдання — підвищити захист пенсійних активів, які інвестовані в підприємства та банки, від неповернення під час процедур ліквідації підприємств або банків, визнання їх неплатоспроможними. Зокрема, під час таких процедур повернення пенсійних активів має відбуватись одразу після сплати податків державі та зарплати працівникам, в третій черзі задоволення вимог кредиторів, як соціально важливі кошти. Це суттєво покращило б захист пенсійних накопичень.
Також має безумовно забезпечуватись виконання рішень судів щодо повернення пенсійних активів, за цим має бути особливий контроль, можливо, окрема бюджетна програма за зразком бюджетної програми виконання судових рішень щодо пенсійних справ у солідарній системі. Адже зараз з цим є проблеми, зокрема, з ФГВФО.
