З великим болем та сумом ми дізналися про смерть Анатолія Притолюка. Ніяк не можемо повірити, що вже немає на світі цієї прекрасної людини, життєрадісного, веселого, доброго, привітного нашого Толіка. Хоча для багатьох він завжди був поважним, розумним, мудрим керівником, начальником і благодійником.
Анатолій Павлович пройшов велику життєву школу. Працював зоотехніком, парторгом, головою колгоспу імені Пархоменка у селі Озерці Горохівського району близько двадцяти літ, ще п’ятнадцять – директором Горохівського цукрового заводу. Сухі слова з біографії, а скільки за ними праці. Неймовірної, важкої, щоденної. А скільки зроблено славних вчинків! Це тільки було під силу Притолюку, такому доброму, щирому. Він любив людей, справу, за яку брався. Анатолій Павлович завжди старався допомогти усім, давав гроші на будівництво храмів.
