Сім років тому блискавка влучила в Надію Шелест з Ратного. Коли жінка випасала стадо корів, розряд обпік їй голову, живіт, руки, на шиї залишив опіки від ланцюжка, а на нозі – дірку з п’ять копійок. Тоді жінка пережила ще й інфаркт та інсульт.
Також пережив грозовий удар син першої свекрухи, а от свекрушину дочку грім убив просто в полі, – пише видання Вісник.
Про біду віщував страшний сон
Коли Шелестам прийшла черга відпасти корів, на пасовище пішли усією сім’єю: Надія, чоловік Володимир і дві донечки-двійнятка. Це було неподалік розподільчої електропідстанції з дротами у різні кінці. Тож коли почалася гроза, занепокоїлись і стали переганяти худобу від цього небезпечного місця.
“Тієї ночі мені приснився страшний сон. Постійно була у тривозі, мучила думка, що станеться щось погане. А тут така негода, що аж темно зробилося вдень, такі хмари були, гриміло, блискало, страх! Дівчатам сказала, аби сховалися у магазині неподалік. Це їх і врятувало. А на мені був довгий гумовий плащ з капюшоном, тож дощ не страшний. Ми тільки перегнали корів, худоба стала як вкопана, також була налякана. А я якраз вийшла на горбок, та як блиснуло – і прямо у мене. Нічого не пам’ятаю, тільки дощ. Але перед цим я вимкнула мобільний телефон. Він, до речі, пережив грозу неушкодженим”, – розповідає Надія Овсіївна.
Врятували свекрушині сережки
Надія Овсіївна вважає, що від смерті її врятував не тільки плащ, а й свекрушина молитва і подаровані нею золоті сережки. Ця прикраса й прийняла розряд блискавки на себе, повністю розплавившись – її просто не стало.
“Мене свекруха по першому чоловікові дуже любила. Коли помирала, навіть заставила синів, невісток і дочку поклястися, що мене ніколи не скривдять. Хоч на той час мій чоловік уже помер, дітей з ним не мали. Може, через те, що я одна, як сиротина, й наказала своїм дітям шанувати мене. І ніхто з них не кривдив, усі як рідні, хоча я вже вдруге заміжня. Не знаю, чи то співпало так, чи то чиїсь гріхи на сім’ї свекрухи. У неї від удару грому загинула дочка. Саме тоді жнива були, і вона вийшла у поле в’язати снопи. Ніякої грози не було, просто показалась невеличка хмарка і тільки раз гримнуло, та й то не дуже сильно, але якраз влучило у неї. І син її потерпів від грозового розряду – в хаті з розетки вискочив клубок вогню, певно, кульова блискавка. Його тоді хутчій прикопали в землю, і він вижив. Від блискавки дісталося й мені, невістці”, – розповідає жінка.
Після того випадку жінка передбачає грозу
Блискавка влучила у Надію на очах її чоловіка, який стояв трохи далі. Кинувся до дружини, подумав, що вона уже мертва, але став робити масаж серця. Коли відчув, що жінка дихає, покликав на допомогу людей. Невдовзі приїхала “швидка”.
“Лише на третю добу я прийшла трохи до тями. П’ять днів медики боролися за моє життя у нашій районній лікарні, а далі – цілий місяць у луцькій міській. Я сумнівалася, чи виживу. Навіть священника кликала, аби висповідатись. Задумала: якщо на Покрову, це десь через місяць, зможу піти до церкви, значить, житиму. Приклонилась я до ікони Божої Матері. Всю службу проплакала. Тоді до мене підійшла якась бабуся, я її ніколи раніше не бачила, і каже: «Дитино, не шкодуй себе, бо пропадеш…» Не знаю, чи то насправді було, чи привиділось. Бо скільки не шукала її потім серед прихожан у церкві, більше не бачила. Але після її слів старалася ще з більшою силою боротися. Отак і вижила. Тільки ось постійно болить голова, видно, судини попеклися, і я весь час на таблетках. На мою біду тоді відгукнулися дуже багато ратнівчан – усім щиро вдячна за допомогу і молитви”, – говорить Надія Шелест.
Після того випадку Надія Шелест запевняє, що може передбачати грозу – тоді так м’язи викручує, що вона не може терпіти. Відгримить, і біль втихає. А блискавки, як не дивно, жінка не боїться.
