Буткевичі працюють педагогами в одній зі шкіл Луцька. Дарина викладає іноземні мови, а Євген – фізичну культуру, – пишуть на сайті «Волинські новини».
Уже сьогодні, тримаючи на руках новонародженого козака, а за руку – п’ятирічного первістка Івана, молоді батьки пригадують історію свого знайомства.
«Знайомі з Євгеном ми були досить довго, все ходили, крутилися одне навколо одного. А якось випадково зустрілися й відтоді вже не розлучалися. А одружитися вирішили спонтанно. Прогулюючись вулицями Луцька, зайшли в ювелірну крамницю і придбали обручки», – щиро сміється молода матуся Даша.
«Справді, ми просто гуляли, і нам було так добре разом. Відчуваючи одне до одного величезне кохання, ми хотіли це зберегти. Побачили ювелірну крамничку, і я запропонував Дарині обрати перстеник для заручин, а разом з тим купили й обручки», – з любов’ю і веселими бісиками в очах поглядає на дружину Євген.
Після весілля щастю закоханих не було меж. І якою ж радістю для них стала звістка про те, що їхнє кохання дало плоди – Даринка завагітніла. Чекали на первістка із трепетом та надією. І у ті миті ніхто не очікував, що під час пологів може трапитися біда.
«Народжували у Ковелі, бо на той час мешкали в Турійську. Мої перші пологи були дуже складними й тривали понад 18 годин. Розпочалася кровотеча, яку, на щастя, медикам вдалося зупинити. З Божою поміччю наш старший син Іванко народився у Святвечір – 6 січня 2017 року. Ми з Євгеном дуже хотіли другу дитину, але, чесно кажучи, після гіркого досвіду перших пологів було складно наважитися», – зі сльозами на очах згадує пережите Дарина.
На другу дитинку подружжя наважилось через п’ять років після народження сина. До повторної вагітності поставилися дуже відповідально – готувалися, планували. Але не покидала тривога. Як усе мине? Чи не станеться, як і попереднього разу?
«Багато лікарів нас застерігали: є велика ймовірність того, що під час повторних пологів знову може відкритися кровотеча, тому, мовляв, від природних пологів краще утриматися. Але, на диво, під пильним наглядом справжніх професіоналів із Луцького клінічного пологового будинку друга вагітність минула без жодних ускладнень, навіть без токсикозу. Я жартувала до чоловіка, що якщо доля нам подарує третю дитину, то прийдемо народжувати лише сюди», – усміхається молода мама.
Так склалося, що другого синочка Дарина переносила – чомусь маля не поспішало народжуватися, тож жінку поклали на збереження у відділення патології вагітності Луцького клінічного пологового будинку.
«І вже там ми чекали початку пологової діяльності. За 6 годин дитина з’явилася на світ. Все минуло тихо і спокійно. Син народився із вагою 3800 грамів», – з гордістю показує хлопчика Євген.
Молода матуся Дарина зізнається, що й досі дивується, як наважилась народжувати вдруге після таких важких пологів. А тепер пара роздумує над тим, щоб замовити у лелеки й донечку.
«Перш за все хочу подякувати Богу за такий чудовий подарунок – моїх хлопчиків. Чоловіку – за підтримку, любов та повагу. Батькам – за життя. Але величезна заслуга у тому, що нині ми – щасливі батьки, саме медперсоналу Луцького клінічного пологового будинку. Під час моєї другої вагітності було під питанням, народжувати природним шляхом чи за допомогою кесаревого розтину, але завдяки професіоналізму лікарів усе сталося природним шляхом», – з вдячністю розповідає про своїх лікарів та медсестер Даша.
«Медичні працівники пологового будинку піклувалися про нас, наче про рідних, постійно приділяли нам увагу та давали вагомі поради, які нам справді допомогли. Медсестри завжди були поруч у потрібний момент. Чесно кажучи, враховуючи не дуже приємний попередній досвід, ми були приємно здивовані», – підтримує дружину Євген.
Дещо збентежений такою вдячністю пацієнтів завідувач відділення патології вагітності Луцького клінічного пологового будинку, акушер-гінеколог Ярослав Токарчук.
«Надзвичайно приємно, що пацієнти мають таку довіру до нас і нашої установи. Вони вже мали досвід народження в іншому місті. Коли звернулись до нас, усе, що від нас залежало, ми зробили. Добре, що люди задоволені результатом, але, звичайно, крім роботи лікарів, велике значення має генетика та настрій батьків, їхнє ставлення до вагітності: чи планували дитя, як ставилися одне до одного, обстеження і не менш значимим є моральний настрій. Сім’я Буткевичів підійшла до батьківства дуже свідомо, оберігали себе, приходили на всі консультації, здавали всі необхідні аналізи, а головне те, що їхня дитина – дуже бажана. Тому ми, медики, тільки трошки доклали зусиль і маємо гарний результат. Наше майбутнє – це здорові діти», – каже медик, тримаючи на руках новонародженого Луку Буткевича.
Зі слів лікаря, за весь час його практики, а це – 10 років, до Луцького клінічного пологового будинку приїжджало багато пацієнток з різних регіонів, зокрема й з дуже складними патологіями вагітності. Але завдяки тому, що колектив професійний і навчений, їм завжди надавали кваліфіковану допомогу.
«Хай які ризики у породіллі, ми постійно працюємо над покращенням, ведемо досить складні патології, і приємною для нас є довіра колег та наукових співробітників у Києві, Львові. Провідні фахівці приїжджають до нас для обміну досвідом і бачать, що наша установа є передовою, ми працюємо в ногу з часом. Середня кількість пологів щодня – різна. Станом на сьогодні у нас повністю наповнене післяпологове відділення. Розпочали виписку, бо немає жодного вільного місця. Зізнаюся, нам дещо бракує площі приміщення, бо ж хочеться створити комфорт для кожної породіллі, щоб були суто одномісні палати. Але через те, що чомусь червень і липень – це пікові місяці по народжуваності, зараз наш пологовий дещо переповнений. Наприклад, 15 червня був справжній бебі-бум – 9 пологів за день», – розповідає акушер-гінеколог.
З його слів, по 20 ліжкомісць у відділеннях патології та екстрапатології вагітності. Утім потік пацієнток такий, що медики по можливості намагаються не затримувати жінок довго у стаціонарі.
«Якщо є покази, ми призначаємо адекватне лікування і, якщо нема потреби у стаціонарі, вагітні приймають ліки вдома. Самі пацієнтки відзначають, що так їм більш комфортно, адже домашні умови замінити неможливо. Попри це, стаціонари в нас все одно переповнені», – каже лікар.
Водночас щасливе сімейство Буткевичів висловило особисту подяку й Луцькому міському голові Ігорю Поліщуку.
«Хотілося б подякувати і Луцькому міському голові Ігорю Поліщуку за те, наш пологовий будинок – на такому високому рівні. Сучасна апаратура, комфортабельні палати, медичний персонал – все працює чітко і злагоджено, наче швейцарський годинник. Кожен знає своє місце і роботу, знає, коли прийти, підтримати, що сказати у ту чи іншу хвилину», – усміхається Євген.
Замість P.S.
На радощах щасливий Євген забирав кохану дружину разом із сином під акомпанемент справжнього оркестру. Для Дарини то виявилось неабияким сюрпризом, тож розчулена молода мама розплакалась. Утім, витерши сльози радості, усміхнулася і сказала, що, якщо на те воля Божа, то обов’язково повернеться до Луцького пологового будинку ще й по доньку.
