Останніми вихідними зими я вирішила відчути, що таке зимова риболовля. Сонечко за вікном і плюс 5 не підстава вдягатися на лід легко. Вбираюся у лижний костюм, який має захисну мембрану: куртка та штани не пропускають вітру. Шапка і рукавички — без обговорень, а от із взуттям — халепа. Мама вийняла і вручила мені чоботи із вовняними вставками 42-го розміру (ношу 35-й). Але зимова риболовля — не показ мод…, – пише у своєму блозі Ольга Матейчик із Шацька
На риболовлю на озеро Згоранське, що у селі Згоранах (приблизно за 20 км від Шацька), я пішла о годинці 10-й ранку, а ось мій тато і його напарник там уже із сьомої. З берега одразу помітила дві фігури самотніх рибалок. Іду до них. Лід уже почав танути, місцями йду по крижаній каші. Тут би згодились ґумові чоботи… Спочатку було лячно, переживала, чи витримає крига, бо купатись у лютому не планувала.
Та усі перестороги розвіялись, коли тато дав у руки бур (спорядження для буріння криги) і показав, як робити ополонку. Льоду було сантиметрів з 20. На моє традиційне запитання, чи клює, вони лише сумно посміхнулись і вручили мені вудку…
Дядько Ігор рибалив на мормишку, на яку насаджена приманка — мотиль. «Техніка риболовлі на цей гачок своєрідна, — пояснює мені рибалка з досвідом. — Треба тягнути, наче на піаніно граєш». Справа насправді нудна, бо за час, поки я «грала» вудкою, — жодного результату. Тож допитуюсь, чого його так тягне на лід? «Коли добре клює, отримуєш дозу адреналіну. Звикаєш до нього і ходиш на рибалку як залежний», — розкриває секрет Ігор Дударчук. Каже, якщо принесеш додому рибину — добре. Не принесеш — теж незле… «Якщо порахувати, скільки на це все витрачаєш за сезон, то можна лише сьомгою харчуватись», — підсумовує рибалка. І збирає речі, аби перейти далі по озеру. Пошукати, куди перемістилась риба.
А мій тато (Василь Матейчик, рибалка з 38-річним стажем) на запитання, у чому секрет зимової риболовлі, відповів по-філософськи: «Сидиш собі, щось думаєш, від усього відокремлюєшся, єднаєшся з природою. Відчуваєш, що живеш. Зараз весна починається, птахи летять: журавлів чути, гуси летіли, жовтоногі мартини, жайворонки. Не уявляю, як живуть люди там, де немає зими. От минулого року, за теплої зими, була трагедія. І не лише в мене, — у рибалок, у рибацьких магазинах (сміється. — О. М.)».
До речі, до рибалок теж дійшла діджиталізація: є спеціальний сайт, який прогнозує, чи буде клювати. Але батько знову відповідає непрогнозовано: «Справжній рибак ходить щодня»… Щойно озера покрились кригою, він оформив відпустку, — щоб цілий місяць ходити на рибу.
Тато ловить на блешню і хоче спіймати окуня. Тут техніка інша — треба різко потягувати вудку. «Основне — то снасті, від них дуже багато залежить. Буває, блешню вчепиш: на одну клює, на іншу — ні, тоді починаєш експериментувати», — каже рибалка.
Але того дня риба не хотіла позувати на камеру і вперто не клювала. Можливо, пощастить наступного сезону? Бо цей уже завершений. Далі на лід виходити небезпечно. Додому ми поїхали з двома окунцями. Добре, що для вечері залишилась риба з попереднього дня.
