На робочому столі у сімейного лікаря – стоси різноманітних виписок, довідок, описів, списки хворих на ковід, у ноутбуці – відкритий вайбер, куди постійно пишуть пацієнти. І телефон, на який постійно телефонують. Роботи з появою вірусу побільшало.
Ростислав Дудік – сімейний лікар Луцького центру первинної медичної допомоги. У 2015 році закінчив Івано-Франківський національний медичний університет. Родом він з Камінь-Каширського району.
Журналісти ІА «Конкурент» зустрілися з лікарем, аби розпитати про роботу, її тонкощі та труднощі, які виникли з появою COVID-19. Адже сімейні лікарі – завжди на передовій. І чи у не найбільшій зоні ризику.
– Ростиславе, чому ви обрали професію лікаря?
– У дитинстві сам хворів і бачив, яка це праця, яка це самовіддача. Чомусь закарбувалися у пам’яті, як кажуть, оті янголи у білих халатах. Тому вирішив також допомагати людям. Хоча не хотів потрапити у сімейну медицину. Але так склалися обставини. І зараз я не шкодую. Сімейні лікарі стали більшою частиною лікувального процесу, на них почали звертати якусь увагу в державі. Пішли таким європейським шляхом: лікування й консультування йде на первинній ланці. І лише доконсультовування вузькими спеціалістами. Коли ми навчалися, всі хотіли бути хірургами і реаніматологами. Але на якомусь етапі навчання я зрозумів, що це – не моє. Тому обрав терапевтичний профіль.
– Ви прийшли в сімейну медицину, і тут – пандемія. Чи не виникало бажання піти? Чи не було страшно?
– Щойно ввели локдаун, то так, було трохи страшно, бо ніхто не знав, що це. Були різні епідемії того ж грипу. Але тут все закрито, на роботу нас возили. Дуже багато роботи було. Але думки піти не було, звісно. Як то кажуть, хто на що вчився. Нам, молодому поколінню, можливо, певною мірою було легше перебудуватися на цей лад. Ми більше, скажемо так, маємо засобів комунікації з пацієнтами. Бо прийоми спочатку були закриті, пацієнтів вели у телефонному режимі, електронною поштою, у вайбері, за допомогою інших соцмереж. Звісно, є випадки, де дуже тяжко розібратися і з оглядом, і з обстеженням. А з одного боку це зручно: лікар проконсультує по телефону, дасть електронний рецепт чи електронне скерування на потрібне обстеження. Не потрібно йти на прийом. Пацієнти також вже до цього звикли. А з 2021 мають ввести електронні рецепти на антибіотики, з 2022 – на інсулін. Це зручно. Також це все мінімізує перебування пацієнтів з групи ризику в лікувальних закладах.
Прийоми зараз відновлені. Але пацієнтів з ознаками застуди все ж намагаємося оглядати внизу. Там у нас є спеціальні кабінети. Якщо є потреба, то ми оглядаємо пацієнтів вдома: як «ковідних», так й інших. Важливо, аби пацієнт вчасно звернувся. Ковід не одразу дає пневмонію чи дихальну недостатність. Але лікар мусить знати, як почувається хворий та як проходить процес лікування. А коли пацієнт приходить уже з задишкою чи телефонує після двох антибіотиків, які приймав сусід, тоді лікувати його вже важче.
– Як хворіють ваші пацієнти на ковід?
– У мене є список таких хворих. Я обдзвонюю їх чи спілкуюся у соцмережах. Зараз десять пацієнтів хворіють. У жовтні-листопаді було до 30. Тоді було важче. І пацієнтів з важким перебігом було більше. Проблемно було скерувати у лікарню, бо була обмежена кількість місць.
Пригадую, була пацієнтка 1935 року народження. Я її оглядав постійно, вона нетранспортабельна, у неї нікого немає. І, слава Богу, її вилікували.
Багато залежить від людини, її стану, перебігу хвороби. Є такі, що панікують, бо палець порізали, і їм терміново потрібно в лікарню. А є такі, які задихаються, але не хочуть у лікарню, кажуть, що у них усе буде добре. Є такі, що панікують, бо нюх пропав і просять «зробити щось». Хоча я пояснюю, що це може бути гайморит. Є й інші захворювання, при яких може зникнути нюх та смак. Є ж і постковідний синдром, і головний мозок уражає вірус.
Тут також багато залежить від лікаря. Наприклад, якщо до нього ніколи не можна додзвонитися, а людині потрібна консультація, то паніка може бути навіть у того, хто ніколи не панікував. Насправді люди дуже переживають, бо вірус непередбачуваний, і ніхто не знає, які можуть бути наслідки. У мене був пацієнт, який перехворів у березні і захворів повторно в жовтні. Є у пацієнтів ускладнення, але ніхто не знає, чи воно від ковіду. Ніхто не знає, як воно проявиться у майбутньому, якою буде реабілітація.
Добре, що зараз налагодилося з тестуваннями, бо країна була не готова до цього. Результати чекали по 2-3 тижні. Процес лікування від цього особливо не змінювався, але із скеруванням у лікарню було важко. Один пацієнт жартував, мовляв, добре, що довго чекав на результат тесту і не знав, що коронавірусом хворів, то не так хвилювався і легше переніс.
Є хворі, які на прийом можуть прийти в масках, рукавичках і сказати, що у них коронавірус. У них немає температури й інших симптомів захворювання, проте вони хочуть, аби їх послухали. На жаль, ці люди не думають про те, що заразили десятьох людей в тролейбусі і в черзі в лікарні. Троє з тих, кого вони заразили, потраплять до лікарні, одному буде потрібен кисень, а ще один може померти. Це – несвідомі люди. Є такі, що хворими вони ходять на роботу, в магазини. Тобто приховують свою хворобу, а тести здають у приватних лабораторіях.
Добре, що нещодавно ми отримали нові швидкі тести на виявлення антигену. За достовірністю вони ліпші за ІФА і прирівнюються до ПЛР. Беремо мазок з носоглотки – і через 15 хвилин готовий результат.
Буває, обстежуємо хворого, а хвороба не підтверджується. Хоча всі симптоми вказують на коронавірус. Потім робимо антитіла – і вони є. За статистикою, 30 відсотків тестів дають хибні результати. Багато залежить від умов, підготовки до тесту, транспортування.
– Ростиславе, а ви хворіли?
– Думаю, так. Очевидних симптомів у мене не було. І на антитіла я не здавав. Але вважаю, що більшість нас, медиків, уже перехворіли.
– Напевно, ви ніколи не рахували, але мені цікаво, скільки телефонних дзвінків ви за день приймаєте?
– У жовтні-вересні був сплеск захворюваності на коронавірус. Працювати починав після обіду, але ще до початку зміни отримував близько сотні дзвінків. Телефон заряджав тричі на день. Були і прийоми, і телефонні дзвінки, і консультації у вайбері. Приймали і по 65 пацієнтів у день. Зараз і дзвінків, і пацієнтів менше. Приймаємо близько 30-40 людей за зміну. Загалом же у мене 1950 пацієнтів.
– Не коронавірусом єдиним живемо. Тому розкажіть, з якими ще хворобами звертаються до вас лучани?
– Найчастіше турбують людей серцевосудинні захворювання та гіпертонічні кризи. Наприкінці лютого-на початку березня зросте кількість застудних захворювань. Ніхто не скасовував профілактичні щеплення, обстеження. У лютому, мабуть, почнеться щеплення від коронавірусу.
– Ростиславе, чи не виникали, скажемо, конфлікти з лікарями старшого покоління у лікуванні того ж коронавірусу?
– Лікарі постійно навчаються, удосконалюються. Є групи, де лікарі спілкуються, консультуються, радяться. Тобто йде постійний розвиток. І в лікуванні є певні напрацювання. Тому суперечок як таких ніколи не було.
Є певна циклічність: вірус подолали, у людей виробився колективний імунітет, тоді знову з’являється вірус.
Взагалі вірусів багато, і ми не знаємо, який “вистрелить” наступним. Проте є певні так звані напрацювання до всіх вірусів – як себе поводити, як лікувати. Миття рук, дистанція, антисептики, провітрювання – все це стосується абсолютно усіх вірусів.
