Українські добровольці поділилися історією порятунку 90-річною мешканкою Іловайська поранених воїнів.
Під час Другої світової війни Клавдія Іванівна була на фронті санітаркою, в 2014 вона врятувала життя двох українських військових. Нещодавно ця героїчна жінка померла в окупації, так і не дочекавшись повернення України. Історію розповів “Інфорпост” з посиланням на Reporters.
Їх залишилося двоє – Тарас Костанчук (позивний “Бішут”) і боєць Євген (позивний “Никитос”). 19 серпня 2014 під час догляду батальйону «Донбас» з Іловайська обидва отримали контузії і кульові поранення: “Никитосу” прострелили коліно, а “Бішута” від смерті врятував шолом – куля зрикошетила, надколола череп, але мозок не торкнулася. Хоча бої за Іловайськ ще тривали, “Бішут” і “Никитос” виявилися в оточенні – центр міста повністю контролювали росіяни і проросійські бойовики.
– Схопили один одного, забігли в найближчий під’їзд одного з житлових будинків – шість років потому згадує Тарас Костанчук. – Піднялися на другий поверх, побачили неброньовані двері, увірвалися всередину квартири. Я приліг на диван, а “Никитос” розмістився на підлозі. Зачаїлися.
Від акубаротравми, як медики називають контузію, в вухах військових безперервно дзвеніло, а голови тріщали від болю. Закривавлених і розгублених, у власній квартирі їх знайшла 90-річна Клавдія Іванівна. Жінка не мала сил кожен раз спускатися в підвал, тому переживала потужні обстріли у ванній.
– Хто тут? – звернулася жінка, вийшовши з «укриття».
– Українські військові, – відповіли в один голос. – Ми не скривдимо. Потрібна ваша допомога.
Глуха, в окулярах з товстелезними скельцями, незважаючи на поважний вік, мешканка Іловайська спочатку розгублено розглядала бійців, а потім швидко почала обробляти рани. Старечими натрудженими руками промивала, бинтувала – і посміхалася, розповідаючи, як старим знайомим, про переваги поганого слуху. Тому що менше чує стрілянину і вибухи.
– Ви, хлопці, – примовляла – не переживайте. Я ще під час Другої світової санітаркою була, так що трохи в медицині розбираюся. Підлатаю вас – як новенькі будете.
Понад півстоліття тому, ще в юності, Клавдія Іванівна вже ховала будинку військових. І ось тепер, скручена старістю, вона сиділа в пошарпаному кріслі, кожен раз переживаючи, щоб в квартиру не увірвалися з перевіркою проросійські бойовики.
– Ховала нас, – каже “Бішут” – ризикуючи життям. Якби нагрянули з обшуком – жінку точно вбили б разом з нами. Поранені, в самому центрі окупованого міста, та ще й недалеко від блокпоста з кадировцями, ми вижили волею долі і стараннями Іванівни. А ще її сусідки, яка також нам допомагала, і донецьких патріотів.
“Бішут” і “Никитос”, як і значна частина бійців «Донбасу», які приєдналися до батальйону в 2014-му, були місцевими. Втім, вибиратися стежками і без документів було занадто ризиковано, тому військові використовували старі зв’язки і вийшли на українське підпілля окупованого Донбасу. Донецька агентура виготовила і передала бійцям підроблені документи, чоловіки придумали собі легенди і поїхали з Іловайська через блокпости бойовиків.
– “Никитос” поїхав через два тижні, я – через три. Вивозив нас один з місцевих патріотів. Я перетинав блокпост неголений, у пом’ятому одязі та кепці, яка приховувала рану. В руках мав робочий чемоданчик, мовляв, простий ремонтник, ось мій склоріз. А “Никитос” перед тим, як він поїхав, зробили йодова сітку на нозі – коли його зупинили на блокпосту, як ми і очікували, він сказав, що вставляв в місті вибиті стекла, шматок рами впав на ногу, ось вона і набрякла – бачите , йодова сітка. Задерти штани до коліна, на щастя, ніхто не вимагав. Нам обом знову пощастило.
Розуміючи, що, ймовірно, ніколи більше не побачать Іванівну, “Бішут” і “Никитос”, незважаючи на ризик, зняли себе поруч зі рятівницею. Щоб хоч якось віддячити жінку, завдяки якій залишилися живими, після виходу з Іловайська через ті ж зв’язку бійці передавали Іванівні на окуповану територію продукти і медикаменти. Опублікувати ж унікальні фотографії та розкрити ім’я рятівниці зважилися тільки зараз – через рік після її смерті.
Подвиг Клавдії Іванівни з Іловайська – один з багатьох випадків порятунку українських військових місцевими жителями на окупованих територіях Донбасу. Поранених українських воїнів ховали, ризикуючи життям, і інші жителі Донецької та Луганської областей – проте всі їхні зараз озвучити не можна через ризику для життя залишилися в окупації патріотів.
