Як стало відомо, 7-річному Ярославу Сухоребському лікарі поставили діагноз – саркома лівої ноги. У хвилини найтяжчих нападів болю хлопчик не плакав і не кричав, а молився.
Коли хлопчикові було півтора року, його мамі приснилася Діва Марія, яка сказала, що незабаром забере дитину. Через шість років у Ярослава діагностували рак. Про це повідомляє джерело ukrstyle.com.
Ані в Києві, ані в Німеччині лікарі не допомогли. На тілі хлопчика з’явились кровоточиві рани. Лікарі відмовлялись робити перев’язки та радили ампутувати ногу.
Батьки не погодились і переїхали жити у монастир на Тернопільщину. Туди з’їжджалися священники та ченці, аби подивитись на дитину, яка багато молилася, причащалася і дивувала мужністю. Але, на жаль, якраз на Покрову, 14 жовтня 2004, хлопчик помер, а з його тіла зникли всі пухлини та рани.
Наставник Ярослава отець Леонід Григоренко розповів таку історію:
“Чудесний запах ладану чувся на могилці Славчика. Коли всі молилися, чули, як пахне ладан кругом. Так Господь у дивний спосіб дає якісь знаки. Навіть, коли ви приїдете на могилку Славчика в хмарну погоду, то з’являється сонечко, ні з того ні з сього, десь з-за хмарки з’являється і на вас гріє”, – пригадує отець Леонід.
Наразі духовний наставник хлопчика збирає всі необхідні документи, щоб розпочати процес беатифікації – визнання святим малолітнього мученика. Адже священнику надходять десятки листів про зцілення людей, які молилися до Ярослава.
Нещодавно його іменем назвали один із трьох великих дзвонів новозбудованої церкви в Івано-Франківську.
До слова, отець Леонід Григоренко служить в одному з храмів на Волині.
