Медичний інститут Волинського національного університету імені Лесі Українки отримав свого очільника. Ним стала людина, яка була біля витоків медицини у ЗВО – кандидат наук, доцент Андрій Поручинський. Аби дізнатися про те, як функціонує інститут, домовляємося з Андрієм Івановичем про зустріч, – йдеться на офіційному сайті СНУ.
Будень. Завершення робочого дня, але не для всіх. Директор медінституту Андрій Поручинський і проректор Вадим Ульянов спілкуються щодо робочих питань. Вітаємося з поважним товариством і проходимо в аудиторію для розмови. У приміщенні світло, чисто та просторо. Навколо – мікроскопи й інше спеціалізоване обладнання. Не вистачає лише одного – студентів.
Незважаючи на те, що медінституту вдалося набрати студентів, роботи ще чимало. Добавляє турбот і карантин та дистанційна форма навчання.
Інтерв’ю з Андрієм Поручинським відділ зв’язків із громадськістю продовжує серію розмов із очільниками факультетів і структурних підрозділів, яка розпочалася зі спілкування з директором Навчально-наукового інституту неперервної освіти Олегом Диким.
– Коли вперше почули про створення медичного факультету в нашому Університеті, повірили, що це можливо?
– Звісно, повірив. Для створення медичного факультету зроблено чимало. Зокрема, ми кілька років готувалися до відкриття спеціальності «Медицина», яку згодом ліцензували. Я був дотичним до цього процесу. Коли вже отримали ліцензію, тоді зрозуміли, що набір точно здійсниться. Чи це буде в межах якогось новоствореного структурного підрозділу, ми ще тоді не знали. На той момент функціонував медико-біологічний факультет. Ми мали рік, щоб здійснити перший набір. Тобто те, що набиратимемо на медицину студентів – було прогнозовано. Бо мати ліцензію і не здійснювати набір на таку популярну спеціальність – неприпустимо.
– Очевидно, що до Вас, як людини дотичної до цього процесу, зверталися не лише прихильники, а й скептики відкриття «Медицини». Що Ви говорили їм?
– Я говорив про те, що всі колись починали працювати з нуля. Хтось раніше, хтось пізніше, але історія твориться з початку. Будь-який університет, будь-який факультет чи освітня традиція формується не відразу. Справді, певні медичні факультети й університети існують достатньо довго, але це не означає того, що таку саму традицію не можна започаткувати у нас. Маємо для цього всі підстави. Коли виник задум щодо відкриття спеціальності, насамперед ми проаналізували ситуацію: чи реально це зробити, чи достатньо матеріальних і кадрових ресурсів. Ринок праці підказував: маємо серйозний брак кадрів. Багато студентів їдуть опановувати цю спеціальність в інші університети. Ми здатні вчити їх у себе, на Волині. Крок за кроком цей аналіз дав нам упевненість, що ми спроможні. Звичайно, підсилюватимемо всі напрями та ресурси. Ми впевнені, що в нас усе вийде.
«Я не один, адже адміністрування – командна робота»
– Нещодавно Вас обрали директором медичного інституту. Ви довго були деканом біологічного факультету, маєте управлінський досвід. Уже остаточно усвідомили те, що Вам доведеться бути локомотивом цього «потяга»?
– Дійсно, я маю досвід і розумію специфіку медицини, хоч у мене освіта не медична. Не думав про те, що очолюватиму цей структурний підрозділ. Із іншого боку, розумію аргументи керівництва Університету, чому саме мені довірили медичний інститут. По-перше, досвід в управлінні, про який ми вже згадували. По-друге, я біолог за фахом, який свою дисертацію писав у галузі нейрофізіології. Тобто, моя наукова та викладацька діяльність пов’язана з циклом фундаментальних медико-біологічних дисциплін, які у медицині читаються як основа для клінічної підготовки. Лише наприкінці ІІ курсу або на ІІІ курсі з’являються спеціалізовані клінічні дисципліни.
Під час розмов із керівництвом я зрозумів, що не останній аргумент, чому вибір здійснено на мою користь, – те, що я працюю заступником голови галузевої експертної ради Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і маю досвід в акредитації освітніх програм. Акредитація сьогодні достатньо складна та специфічна. Коли йшлося про започаткування спеціальності «Медицина», поставало питання, що ми маємо почати роботу так, щоб відповідати всім чинним вимогам. Закцентовано на тому, що я в цьому розуміюся.
Зізнаюся, що до останнього моменту це було для мене складним рішенням. Але ця посада, насамперед, адміністративна. Моя місія – організація процесу. Хоча, звичайно, мій заступник – медик за фахом, кандидат наук. Те ж саме стосується проректора, який є доктором медичних наук, професором, куратором інституту. Коло людей, які займаються викладацькою діяльністю, – медики. І в майбутньому кількість лікарів, які будуть залучені до цього процесу, стане ще більшою. Тому я не один, адже адміністрування – командна робота. Так, може бути хтось один, хто за це відповідає, але ми розуміємо, що така важлива річ, як організація факультету чи інституту, – командна робота, й один не впорається.
– Чи відчуваєте Ви те, що працюєте в колі однодумців? Чи хороша співпраця з іншими людьми, які стояли у витоках цієї ідеї та її реалізації? Маю на увазі ректора Анатолія Цьося, проректора Вадима Ульянова, Ярослава Степанюка, Василя Пикалюка тощо.
– Ми робимо спільну справу. Попри різні труднощі, маю відчуття того, що команда сформована; наявне ядро, яке докладало зусиль, щоб створення інституту та початок навчання відбувся. Відповідно, ми покроково реалізовуємо цю ідею та втілюємо її в життя. Можу сказати, що люди, фахівці своєї справи, допомагають. Я вдячний усім за підтримку. Це, насамперед, завідувачі кафедр. Вони ті люди, що формують навколо себе колектив однодумців. Василь Пикалюк, Ярослав Степанюк, Ольга Андрійчук, Микола Галей допомагають і розуміють, що потрібно робити. Вони мої однодумці.
– Керівництво також допомагає?
– Відчуваю їхню підтримку. Анатолій Васильович часто цікавиться ситуацією, долучається до різноманітних подій у житті інституту. Він дуже активний із погляду підтримки нашого інституту і тих організацій, які можуть співпрацювати з нами. Ректор долучився до того, щоб ми мали дієві угоди про співробітництво з медичними закладами. Те саме скажу і про проректора Вадима Ульянова. Він взагалі «мотор» всього цього процесу. Буквально перед нашим інтерв’ю ми з ним говорили. Він завжди в роботі, завжди цікавиться нашими справами, дає цінні поради, підказує як зробити процес більш ефективним. Я можу підтвердити те, що і ректор, і проректор, і структурні підрозділи Університету ідуть нам назустріч. Розуміємо, що ми новостворений інститут і нам потрібно організувати чимало речей. Тобто, відчуваємо всебічну підтримку.
«Ми очікуємо, що окрім українських студентів, матимемо й іноземців»
– Для того, щоб студенти отримували якісну освіту, потрібно дві ключові позиції – кадри та матеріально-технічна база. Розпочнемо з першого. Чи задоволені Ви якістю професорського-викладацького складу інституту?
– За цей рік ми підібрали та підготувати тих людей, які можуть забезпечувати навчальний процес на спеціальності «Медицина». Це дві категорії спеціалістів. Перша – штатні працівники Університету. Однак, враховуючи специфіку медичної підготовки, вони ретельно вивчали програми своїх дисциплін, працювали з базами текстів. Підбір вели за професійними ознаками. Окрім цього, закцентовано на володінні іноземними мовами, адже ми маємо ліцензію на набір іноземних громадян. Очікуємо, що окрім українських студентів, матимемо й іноземців. Є викладачі, які вже вільно володіють англійською мовою, і ті, хто її активно вивчає. Університет, до його честі, організував таке безкоштовне навчання. Тобто викладачі готувалися до навчального процесу. Їхній професійний рівень відповідає тим вимогам, щоб забезпечити перший цикл медико-біологічних фундаментальних дисциплін.
– А як щодо матеріально-технічної бази? Чи забезпечений інститут потрібним обладнанням?
– Якщо говорити про перший рік навчання, який зараз розпочався, то можна сказати, що маємо достатньо обладнання, щоб забезпечити якісне викладання. Йдеться про анатомію, фізіологію, гістологію, хімію, фізику. Це ті дисципліни, які забезпечені необхідними ресурсами. Це і спеціалізовані лабораторії, і кабінети, і відповідне оснащення. Наприклад, зараз ми перебуваємо в кабінеті, в якому здійснюється навчальний процес. Тобто, ми потурбувалися про ремонти в частині лабораторій. Очікуємо, що незабаром продовжаться ремонти в інших приміщеннях, буде докуплено обладнання. Те, що маємо зараз, – достатньо, щоб здійснювати якісний навчальний процес. Ми спокійні за перший рік навчання.
«Завжди нове сприймається з обережністю»
– Цьогорічна вступна кампанія на «Медицину» – своєрідний пробний камінь. Які висновки зробили за її підсумками?
– Перший висновок: завжди нове сприймається з обережністю. Ми повинні своєю ефективністю та якістю довести, що невипадкові у регіоні й Університеті, що можемо готувати якісних фахівців у галузі медицини. Справді, був певний скепсис чи упередженість у громадськості. Але я з упевненістю кажу: ми можемо це зробити й обов’язково зробимо! Своєму колективу та студентам завжди говорю про те, що ми повинні насамперед орієнтуватися на найвищі стандарти освіти. До традицій, які сформовані в нашому класичному університеті, треба додати наявні в медицині традиції. Щоб, до нас придивившись, громадськість, суспільство, волиняни сказали: так, усе нормально, медицина в Університеті є, їй можна довіряти, навчання відбувається якісно, нічим не гірше, ніж в інших заклад вищої освіти.
– Очевидно, в чому плюси відкриття медичного інституту для Університету. А як щодо міста та регіону? У чому користь для Луцька та Волині?
– Тут багато плюсів. Регіон гостро потребує медичних кадрів. Навіть до пандемії ми відчували потребу в них. Велика частина наших випускників виїжджали у Тернопіль, Львів, Івано-Франківськ, Чернівці й інші міста. Тобто, для наших потенційних студентів плюс – можливість навчатися недалеко від дому. Другий момент – це спрощення життя їхнім батькам, зокрема фінансово. Водночас ми маємо бюджетні місця.
Ще один плюс – співпраця з клінічними установами нашого краю: обласною, міськими лікарнями, перинатальним центром, онкодиспансером, іншими закладами галузі. Туди підуть наші студенти; керівники матимуть змогу оцінити їхні навички, побачать їх у роботі. Традиційно, таких людей відбирають і запрошують до роботи. Це вигідно нашому регіону і самим закладам. Крім того, якщо будуть іноземці – це додаткова інвестиція у наш край.
Наш Університет концентрує навколо себе не лише матеріальні ресурси, але й всілякі культурні речі, інтегрує у себе багато позитиву з погляду встановлення різних зв’язків. Тобто, можна назвати багато плюсів відкриття «Медицини» у ВНУ імені Лесі Українки.
– Дистанційне навчання – проблема для студентів медінституту? Як зуміли адаптуватися студенти-медики до вимог сучасності, зважаючи на те, що структурний підрозділ тільки почав повноцінно функціонувати?
– Були певні труднощі, пов’язані з організацією такого типу роботи на початку такої дистанційної роботи у студентів. Навесні люди, які вже працювали в Університеті, розуміли з чим маємо справу й усвідомлювали, що рано чи пізно нам знову довелося би переходити на дистанційну або змішану форму навчання. Для кваліфікованого викладача не велика проблема переорієнтуватися на дистанційну форму навчання та переорієнтувати ті вимоги, які він ставить перед студентами. Лікарі, які з нами працюють, ставляться до цієї ситуації з розумінням. Очевидно, що частина роботи буде якісно зроблена і в дистанційному форматі, але сподіватимемося, що карантинні обмеження дадуть змогу проводити аудиторні заняття і ми зможемо доганяти практичний матеріал. Бо багато чого треба бачити наживо та пробувати своїми руками. Ми сподіваємося, що попри всі труднощі, ми не дозволимо ні собі, ні колегам занижувати планку вимог і якість не постраждає. Тобто можна навіть при таких обставинах забезпечити якісний процес.
«Наш орієнтир – реальна практична підготовка»
– Укладені угоди про співпрацю з обласною стоматполіклінікою, Волинською обласною клінічною лікарнею, діагностичними лабораторіями. У чому їхня цінність? Чи впевнені Ви, що ці угоди будуть втілені в реальне життя, а не стануть просто формальністю?
– Так, я стовідсотково впевнений, що вони будуть ефективними та дієвими. Ми не орієнтуємося на формальні речі. Наш орієнтир – реальна практична підготовка. Під час укладання таких угод ми бачили зацікавленість не лише Університету, а й другої сторони процесу. Тобто, якщо адміністрація лікарень зацікавлена в наших студентах, то ми впевнені, що ці угоди будуть наповнені реальною співпрацею. По-іншому не може бути, бо не можна підготувати класного лікаря без клінічної бази. Тобто, студенти вже з І курсу починатимуть працювати в клініках. Загалом ми сподіваємося, що кожна клініка, яка має з нами попередню домовленість, ефективно сприятиме якісній підготовці наших студентів.
– Упродовж цього інтерв’ю ми згадали про те, що було зроблено. Що в найближчих планах медичного інституту та Вас як його очільника?
– Звичайно, що процес становлення інституту тривалий. Його можна розділити на певні етапи. Ми повинні організаційно завершити формування інституту. Він діє, працює. По суті, всі механізми, які потрібні для його функціонування, вже запущені.
Другий момент – ми долучатимемо до навчального процесу клінічну базу. Посилюватимемо взаємодію з клінічними базами і щоразу більшу частину роботи проводитимемо на базі лікарень, із якими у нас укладені угоди.
Третій момент – покращуватимемо нашу матеріальну базу. Плануємо завершити ремонтні роботи і мати повністю свій блок аудиторій, адміністративних приміщень із відповідним оснащенням.
Наступний крок – кадри. Збільшуватиметься частка кваліфікованих викладачів медичного профілю, медичної галузі. Ми продовжуємо активну роботу в цьому напрямі. Маємо чітке уявлення того, хто буде долучений до нашого колективу. Це, насамперед, практики, ті люди, які мають досвід практичної діяльності, працюють в операційних, безпосередньо з хворими.
Я мрію, що коли говоритимуть про Університет чи нашу Волинь, то казатимуть: «А, це той ВНУ імені Лесі Українки, де є медичний факультет, який знають в Україні та Європі». Ставлю перед собою та колективом амбітні цілі. Становлення не повинно розтягнутися на великий період часу. Тобто, ми маємо зазвучати з хорошою репутацією та гарними показниками, зокрема рейтинговими. Це має бути повноцінний інститут, що живе своїм життям зі всіма яскравими сторонами. Ми маємо відбутися і зайняти гідне місце серед університетів у підготовці медиків.
Розмовляв Андрій МОШКУН
Фото: Андрій ПЕТРУШКО
