Цей період у житті держави яскраво продемонстрував українську народну традицію: поки грім не вдарить – чоловік не перехреститься, – пише Волинь24.
На питання про кількість хворих, забезпечення лікарень, диванних експертів, рецепти лікування з соцмереж та багато інших, відповіла Любов Дмитрівна Серба – медична директорка Волинської Обласної інфекційної лікарні.
ЛІКАРНЯ НЕ МАЄ ДОСТАТНЬОЇ КІЛЬКОСТІ “КИСНЕВИХ ТОЧОК”
– Вітаю. Давайте розпочнемо з найпростішого і водночас з найголовнішого: скільки за день привозять до лікарні людей з ковідом?
День на день не схожий, бувають різні цифри: буває три особи, а буває що госпіталізуються двадцять три особи. Треба розуміти, що госпіталізуються хворі, які мають важкий перебіг хвороби і за якими потрібен лікарський нагляд. У середньому – це 10 пацієнтів на добу. Власне, маємо певні показання для госпіталізації, зрозуміло, що деякі пацієнти хочуть самі “лягти” в лікарню, але не всім це потрібно. Госпіталізуються особи у яких важка супутня патологія, відхилення від нормальної фізіологічної активності, хронічні захворювання.
-Яка різниця між кількістю “ліжок” які є у лікарні для важких хворих, та кількістю осіб, які госпіталізуються?
Дивіться, з початку епідемії яка почалася ще з березня, у нас ще не було жодного разу, щоб не було вільного “ліжка” для хворого.
Щонайменше 10-15 ліжок у нас залишалося. Берегли їх саме на той випадок, коли будуть дуже важкі хворі. Зараз ми розгорнули додаткові 40 ліжок, тому наразі проблем з госпіталізацією важких хворих у нас немає. У нас стоїть інша нагальна проблема, забезпечення тих ліжок “киснем”, це йдеться про “концентратори” та “кисневі точки”. Майже всі пацієнти, які госпіталізуються, потребують кисневої терапії.
Вона є надзвичайно важливою, навіть якщо все добре з лікуванням медикаментозно. Не дамо кисню, то позитивної динаміки одужання не буде. Госпіталізований має отримати кисень того потоку, який необхідний залежно від ступеню важкості перебігу його хвороби. Наша головна проблема, що лікарня немає достатньої кількості цих “кисневих точок”.
– Даруйте, а “достатня кількість” це скільки?
Ну, стандарти визначають 80% від кількості ліжок, наразі доступ до кисню у нас мають 25 ліжок, а всього їх 167… Це 15% відсотків вІд необхідної норми, це зовсім небагато. До того ж, це 10 концентраторів, та 15 кисневих точок. Є ще багато пацієнтів, які поки кисневої терапії не потребують, але вони на межі. Якщо є “важкий” пацієнт, а вільної кисневої точки немає, то ми відправляємо його на “Боголюби”. Там наразі у них 100 кисневих точок. Буває ще проблема з логістикою, коли лікар швидкої не уточнює стан пацієнта, бо якщо киснева точка є – то це одна логістика, якщо ні – зовсім інша!
80% населення переносить хворобу в легкій формі. Тобто, залишившись удома, провівши симптоматичне лікування, такі пацієнти швидше одужують. А от інші 20% відсотків переносять її у важкій формі. І ось у чому проблема: якщо на початку пандемії 20% від 100 людей це двадцять осіб, які потребують кисневих масок, то зараз, коли кількість захворювань більше 15 тисяч, це зовсім інша цифра.
“ЛІКУЮТЬ” КОВІД І ЙОДОМ, І СОДОЮ, І КОНЬЯКОМ
– Який ризик інфікуватися знову у тих, хто перехворів і як довго зберігається імунітет до хвороби?
Наразі маємо мало інформації. Те що зараз дають дані досліджень, це від 3-8 місяців антитіла знаходяться у організмі. Точний захисний термін – 3 місяці, але є й нові дослідження які дають 6 місяців. Повторно захворіти можливо. Наразі немає ні вакцини, ні противірусного препарату. Лікування відбувається симптоматично. Отримали ми препарат “Ремдесивір” який є противірусним, але знову ж таки він не “вузькопрофільний”, а противірусний.
– Чи допомагають ЗМІ, соцмережі та надання ними інформації про пандемію?
ЗМІ, на мою думку, зіграли не найкращу роль. Істерія і страх не є супутниками виважених і правильних рішень. Особливо, коли тема постійно мусується не експертним середовищем, а кожен дає поради як лікуватися. У соцмережах, у групах лікують ковід і йодом, і содою, і спиртом, і коньяком. Пише, я приймав те і те то, ти теж пий – виздоровієш. Повне невігластво! Я розумію, що всі знервовані, медична сфера перезавантажена, багато випадків заворюваності, але передзвонити до свого лікаря та описати симптоми – це просто.
Не треба боятися лікаря! Я розумію, що коли справа стосується близьких, то негативні думки “літають” у голові і засоби для лікування шукаєш будь де, але саме в такий час треба зосередитися, не піддаватися страхам, бути стійкими. Інформація у ЗМІ має даватись дозовано та сухо, без емоцій.
– Чи змінилося ставлення людей до пандемії?
Добре, що зараз нарешті зрозуміли, що захворювання дійсно є! Бо, пам’ятаєте, раніше ніхто не вірив. Однак, тут має бути золота середина. Загрозу не треба переоцінювати, але ні в якому разі не можна її недооцінювати. Не потрібно стрімголов летіти до аптеки і скуповувати все підряд. Є захворювання, але ми вміємо та маємо чим лікувати.
КОШТИ МАЛИ БУТИ СПРЯМОВАНІ НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ СИТУАЦІЇ, А ВОНИ ЧЕКАЛИ…
– Ось тут, будь ласка, детальніше: як держава забезпечує лікарні?
Прикро, але держава багато в чому самоусунулася від вирішення складних питань. А от громада показує високий рівень самоорганізованості. Навіть на початку пандемії нам допомагали благодійники, волонтери.
Власники підприємтсв закупляли нам і апаратуру, і миючі, і дезінфікуючі засоби. Це мала б вирішувати центральна влада, але гроші виділялися з бюджетів громад. До сьогодні, все це було покладено на плечі місцевої влади. Лише на початку листопада, вийшло розпорядження, що ми маємо отримати кошти з державної субвенції на забезпечення киснем закладу.
– Ні рано, ні пізно…
НСЗУ (Національна служба здоров’я України), згідно реформи, розподіляє державні кошти на заклади з квітня місяця. Початок епідемії ми справді зустріли з цими коштами, однак цих грошей вистачило лише відсотків на 50 перекрити потреби. Це і зарплати, і комунальні видатки, реагенти, обслуговування апаратури тощо.
Зараз ми заключили договір, у якому є спеціальний “пакет допомоги”. У ньому навіть передбачається надбавка 300% до зарплати лікарю.
– Якщо пішла розмова за кошти, то хотів би почути ваш “прямий” коментар, щодо коронавірусного фонду…
А як це можна прокоментувати? У нас були гроші за які можна було забезпечити лікарні, кисневі точки, резервуари для кисню, закупити кількість необхідних концентраторів. Можна було підготувати лікарні до осінньо-зимового періоду загострення захворюваності. Це було очевидно. Цього лікарі чекали.
Про це всі говорили, і кошти мали бути спрямовані на випередження ситуації. А вони чекали. От і дочекалися критичного рівня, а зараз починають виділяти кошти. Це смішно! Це абсолютно не державницьке рішення. Це злочинне рішення, як на мене. За ці рішення має хтось відповісти.
НАРАЗІ МИ СПРАВЛЯЄМОСЯ, АЛЕ КОЛАПС МОЖЛИВИЙ. МАЄМО НАВЧИТИСЯ ЖИТИ
– Які ваші прогнози щодо можливої кількості захворюваності?
Дивлячись на досвід інших країн, думаю, що і 20 і 30 тисяч не межа для України…
– А яка гранична точка захворюваності на Волині, коли працівники лікарень перестануть давати раду пацієнтам?
Наразі ми справляємося, ситуацію втримуємо. Точних цифр не можу сказати, але колапс можливий. Якщо вдаватися в історію, то коронавіруси відкрили ще у 60-х роках і треба розуміти, що вони мутують, з’являються нові штами. Коронавірус був до нас, з нами, і буде після нас. Маємо навчитися жити.
– Кілька коронавірусних міфів, які ви можете пригадати?
Якщо у вас є соплі – то це не коронавірус. Корона може проходити як і звичайна ГРВІ. Є й нетипові симптоми – запах, смак. Якщо запах і смак є, то це не означає що у вас не корона! Болі голови, болі в животі. Це теж можливі симптоми. Падіння та підняття тиску – також можливі симптоми. Те що вилікувало одного, не означає що вилікує і вас. Кожен випадок індивідуальний. Головне – не бійтесь лікарів.
– І на завершення: чи потрібен другий локдаун?
Зрозуміло, що певні обмеження потрібні. Стоїть питання життя людей. Але є й друга сторона медалі: підприємці, бізнесмени, які і так вже втратили, а зараз втрачають ще більше. Зрозуміло, що повний локдаун не вихід, наша економіка й так виснажена, а добивати її – це нелогічно. Багато підприємців позакривали бізнес ще після першого карантину. З одного боку життя людей, і з іншого боку так само життя людей. Обмеження мають бути насамперед логічними. Підприємці дуже гарно організовуються, погляньте, скрізь маски, санітайзери, правила у закладах виконуються.
– Дякую Вам за інтерв’ю. Хочеться вірити, що кризова ситуація допоможе всім нам стати кращими, подорослішати на рівні країни.
Дякую Вам. Має бути особиста відповідальність кожного. Будьте у першу чергу відповідальні перед собою. Поважайте себе, поважайте ближнього і все буде добре.
АНДРІЙ БАЗАКА
