Важливо Волинь Новини

На Волині амбулаторія майже місяць працює без лікаря

Три тижні Смідинська амбулаторія загальної практики – сімейної медицини працює без лікарки. Її перевели до амбулаторії у Старій Вижівці. Тепер жителям громади за медичною допомогою потрібно їхати туди.

Керівниця «первинки» каже, що голова ОТГ «вижила» медика. Очільниця громади це заперечує, – передає Район.Стара Вижівка.

На 500 «квадратів» – медсестра та санітарка

Смідинська амбулаторія належить до Старовижівського центру первинної медико-санітарної допомоги. Ще три роки тому тут працювали два лікарі, дві медсестри, санітарка, лабораторний працівник, водій.

Тепер залишились лише медсестра та санітарка.

«Тут все скоротили так, що нема сенсу утримувати таке приміщення. Система опалення побудована таким чином, що неможливо опалювати лише один кабінет, – каже голова Смідинської громади Оксана Піцик. – Я планувала зробити в амбулаторії ремонт. Як «вибивати» гроші на це, якщо нема лікаря?»

Разом з тим на минулій сесії виділили 64 тисячі гривень на виготовлення проєктно-кошторисної документації. Загалом на реконструкцію потрібно близько семи мільйонів гривень. Це при тому, що річний бюджет громади – 5,5 мільйонів гривень.

Площа амбулаторії – 500 квадратних метрів. Це приміщення колись належало дільничній лікарні. Зараз воно пустує, за винятком двох кабінетів: в одному – медсестра, інший орендує стоматолог.

«Я без направлення лікаря не можу навіть аналізи робити. Хіба якщо підозра на гіпо- чи гіперглікемію, то можу визначити рівень глюкози в крові, – розповідає медсестра Олена Голуб. – Денний стаціонар на час карантину закритий, то нікого не капаємо. Приходять люди на уколи. До лежачих людей мені сказали, якщо потрібно, то йти…»

Без лікаря вона може надавати лише невідкладну допомогу.

Переведення лікарки Олени Сукач коментує так:

«Ні на що не скаржилась, перевелась, бо незручно було їздити».

«Люди на лікарку ображались»

Голова Смідинської ОТГ Оксана Піцик розповідає: коли люди були незадоволені лікаркою, то приходили зі скаргами до неї, оскільки сільська рада розташована через дорогу від амбулаторії.

Тоді голова громади телефонувала головній лікарці Старовижівського центру первинної медико-санітарної допомоги Наталії Капітулі і розповідала, яка сталась ситуація.

«На останній сесії керівниця Старовижівської «первинки» сказала, що лікарку перевели, бо я її гнобила і зневажала, – розповідає голова Смідинської ОТГ Оксана Піцик. – Насправді закінчився термін, який вона мала відпрацювати за направленням».

Голова запевняє: ніхто нікого не гнобив. Коли Олена Сукач почала працювати в Смідині, Оксана Піцик навіть словесно заохочувала людей підписувати з нею декларації.

Сама разом з чоловіком розірвала договори з сімейними лікарями з Луцька і натомість підписала декларацію з Оленою Сукач.

«Раніше у нас була інша лікарка – Наталія Бандура. Жила в Смідині на квартирі в бабусі. Потім її перевели в Мизове. Вона – більш людяна лікарка. Якщо потрібно було йти до людини, вона йшла і серед ночі. У неї не було такого: «Я нікуди не поїду». В Олени Сукач таке є. На пункти здоров’я в селах вона має виїжджати двічі на тиждень, але вона за три роки там була, може, тричі», – каже Оксана Піцик. – Для того, щоб виїхати до лежачої людини, підключали мене. Вона без погодження з головним лікарем на виїзди не їде».

Місцеві жителі говорять: до лежачих не йшла, навіть якщо потрібно було недовго пройтись по селу.

«Я ні за голову, ні за лікарку, але думаю, що наша голова її точно не ображала. Я в магазині працюю, то чую, як люди кажуть. Може, лікарка була на своїх умовах, але люди ображались. Просили: «Зайди, лежача людина». Вона казала: «Шукайте машину, підвезіть мене». Гордовита була, до людей не їхала, – каже Віра Олексюк. – Треба, щоб лікар був на селі. Люди в селі прості, до них треба по-простому».

Інша жителька Смідина Ліля Яківна каже: людям потрібен лікар, який у разі хвороби скерує, що робити, бо часто й «швидка не хоче їхати».

«Останній раз, як я у неї була, вона була привітна. Коли у мене був коронавірус, то не дзвонила. Разок послухала. Сказала в понеділок подзвонити. Не знаю, як би я дочекалась понеділка. У неділю швидка завезла у лікарню в Ковель. Так же не робиться. Якщо бачиш, що людина хвора, то треба спитати, як вона. Чи ждати, поки помреш? Коронавірус – нове для нас, я не знала, що робити. Більш як 50 років прожила, ще так не було», – каже Ліля Яківна.

«Добре, що медсестра є, бо треба йти по селі шукати, хто може укол вколоти», – додає жінка.

Жителька Старої Вижівки натомість заступилась за лікарку.

«На рахунок Олени Сукач можу висловити тільки хорошу думку, хороший фахівець своєї справи, гарний лікар і прекрасна людина. Є запитання до голови Смідинської ОТГ – що було зроблено, щоб у цей складний для людей період пандемії лікар залишився? Напевно, нічого, якщо громада залишилась без лікаря», – сказала Оксана Кулик.

Лікарка: на доїзд йшла вся зарплата

Лікарка Олена Сукач розповідає, що конфліктів з головою в неї не було і що прямих розмов з нею взагалі було мало. Основна причина переведення – труднощі з доїздом.

Живе вона у селі Сукачі. До Смідина їздила з двома пересадками. Це займало дві години в одну сторону.

«Я підходила до голови ОТГ в перший рік роботи й запитувала, чи можливо від громади частково покрити витрати на дорогу. На той час це була майже вся зарплата. Врешті мені відмовили», – каже Олена Сукач.

Стосовно виїздів до пацієнтів лікарка говорить: не було чим дістатись.

«Неправда, що виїзди були тільки тричі. Я виїжджала щомісяця. Це залежало від того, чи був транспорт. В установі – один водій. Він фізично не міг завезти всіх лікарів двічі на тиждень на пункти здоров’я, бо обслуговував ще Старовижівську амбулаторію», – говорить лікарка.

Стосовно викликів по селу каже: воно велике, «розкидане», тож навіть щоб дістатись в один кінець, потрібен час.

«Було таке, що на виклик треба іти за кілька кілометрів, а на прийом в амбулаторії чекало по 20 людей. Я не могла кинути їх і піти пішки три кілометри. Просила знайти машину, зверталась до голови громади… Щоб зовсім відмовляла – такого не було ні разу. Не всі мали можливість привести хвору людину до мене. Якщо це був екстрений випадок, я радила викликати швидку», – пояснює Олена Сукач.

Вона додає: неодноразово було так, що до неї звертались люди, які не мали декларацій ні з ким. Їм також не відмовляла, а навіть радила, до кого з лікарів можна звернутись, аби укласти договір.

«По можливості намагалась усім пацієнтам передзвонювати, якщо знала, що вони хворіють. Іноді це фізично було неможливо, оскільки маю 1800 пацієнтів. Тому я просила людей, аби телефонували самі, якщо стає гірше», – каже Олена Сукач.

Керівниця «первинки»: скарг на лікарку не було

Керівниця Старовижівського центру ПМСД Наталія Капітула запевняє: до людей лікарка виїжджала, хоч за нормативами роботи сімейних лікарів люди мають приїжджати в амбулаторію.

«Зараз лікар не виїжджає на прийом, як було раніше. Але менталітет людей ще не змінений. Виїжджаємо однозначно, людей не переконаєш. Вони дзвонять: «А якби ви прийшли, а якби ви приїхали…» – каже Наталія Капітула.

З її слів, якби люди були незадоволені, то розривали б декларації або скаржились.

«Жодна скарга ні до мене особисто, ні до лікаря не надходила. Ці розмови були з уст голови ОТГ. Я пропонувала назвати прізвища тих, хто скаржився. Я чую лише, що шкодують, що лікар пішла. Це лікар мудрий. Має невеликий досвід роботи, але тактовно і добре відноситься до своїх пацієнтів», – запевняє керівниця «первинки».

З її слів, жителі сіл Рудня та Кукуріки навпаки раніше просили проводити прийом у Старій Вижівці, бо їм туди зручніше доїжджати, ніж до Смідина.

У переведенні медика в Стару Вижівку Наталія Капітула вбачає дві причини: доїзд у дві сторони близько 100 кілометрів і вплив голови громади. Мовляв, претензії Оксани Піцик про недостатню роботу довели до того, що лікарка хотіла звільнятись.

«Я не могла такого лікаря відпустити в Ковель або Луцьк, тому що в умовах реформи первинної ланки лікар відповідно до кількості укладених декларацій приносить гроші в установу і надає медичну допомогу не тільки жителям Смідинської ОТГ, а й усього району», – каже Наталія Капітула.

Офіційно Смідинська амбулаторія не має ні завідувача, ні лікаря. Наталія Капітула каже, що подала заявку про потребу в персоналі в управління охорони здоров’я Волинської ОДА.

Всі, хто підписав декларації з Оленою Сукач, тепер повинні приїжджати на прийом в Старовижівську амбулаторію.

Одну лікарку довозили, інша добиралась на роботу автостопом

Керівниця Старовижівського центру ПМСД Наталія Капітула стверджує, що голова Смідинської громади не створила жодну умову, щоб лікарка залишилась.

Мовляв, з бюджету громади не виділяли коштів на проїзд та не подбали про житло.

Оксана Піцик коментує це так: коли у час карантину з транспортом були проблеми, громада своїм коштом заправляла автомобіль і довозила лікарку з дому на роботу й у зворотну сторону.

«У той час інша лікарка Наталія Бандура мусила добиратись в Мизове автостопом з Кримного. Вона робила це через Ковель. У родичів ночувала… Врешті вона перевелась у Луцьк. Однією з причин цього був доїзд. Якби її перевели до нас, ми б дали їй бензин, щоб довозити її. Коли вона йшла, її ніхто не зупиняв і не казав, що у Старій Вижівці є вакантні посади. А іншій кажуть, що це незамінні кадри. Хоча лікарки одна одній нічим не поступаються», – розповідає Оксана Піцик.

Лікарка Олена Сукач говорить, що коштів, які виділяли на доїзд з громади, було недостатньо, тож решту дофінансовувала установа.

«Виділених грошей не вистачило навіть на місяць, а громадського транспорту не було три місяці», – каже Олена Сукач.

Три роки в оренді «первинки» був санітарний автомобіль громади. Голова ОТГ каже: інколи цим авто довозили лікарку на щеплення та виїзди. Потім воно стояло у гаражі і його з труднощами вдалося забрати назад.

Голова Старовижівської «первинки» запевняє: голова їздить цим автомобілем по роботі, хоч не має права, бо він призначений суто для медиків.

Оксана Піцик стверджує, що машина не використовується, бо «очікує» на появу сімейного лікаря в Смідині.

Ситуацію з житлом голова коментує так: для Олени Сукач це нічого не змінило б.

«Я прекрасно розуміла, що заміжня людина не приїде в інше село жити з чоловіком, якщо вони в себе щось добудовують і планують жити там. Житло для цього лікаря нічого не дало б. Можливо, дало б для Наталії Леонідівни. Якби вона залишилась тут, я б знайшла можливість, як забезпечити її оселею», – каже Оксана Піцик.

На її думку, найперше лікар повинен виконувати свою роботу – приймати, консультувати, виїжджати у разі потреби додому.

Олена Сукач стосовно житла пояснює: на початку роботи їй голова пообіцяла, що збудує житло, але цього не сталось.

«Мені пропонували жити в орендованому житлі. У Смідині це означає винаймати кімнату в хаті у якоїсь бабусі, як це робила інша лікарка. Я не могла на це погодитись, бо мій чоловік був проти. Якби збудували хату, як обіцяли, то я ще могла б залишитись. Я вже вивчила людей, знаю їхні діагнози, з усіма – хороші стосунки, – каже Олена Сукач. – Тим паче, працювати подобалось, колектив хороший. Я чула, що обіцяли відремонтувати амбулаторію. Дійсно, голова нічого не зробила, аби я там залишилась, були тільки претензії, до того ж про них я дізнавалась не від неї безпосередньо, а від своєї керівниці».

Оксана Піцик каже, що зацікавлена в тому, щоб медик працював повний робочий день, а не їхав додому після обіду, оскільки в громаді – 1800 людей, яким допомога потрібна постійно.

Лікарка Олена Сукач пояснює: «Я працювала з 9:00 до 14:20, оскільки пізніше не було чим дістатись додому. Нерідко були ситуації, коли я залишалась до 20:00. За всі рази після обіду не приходила жодна людина. Тому не можна говорити, що люди масово не отримували допомогу. До обіду встигала прийняти 40-50 людей, нікому не відмовляла. На вихідних працюють чергові кабінети у Старій Вижівці, куди люди можуть звернутись. Також можна телефонувати на службу «103», якщо невідкладний стан. Сімейний лікар не повинен їздити вночі і у вихідні до пацієнтів».

«На початку карантину сільська рада видавала і поширювала буклет про коронавірус. Я сама його макетувала. Ми проводили інформаційну роботу з людьми. Медики не долучались до цього. Були такі, що казали, що це дурня, це грип. Я дзвонила головному лікарю і питала: «Я що, на клоуна схожа? Що ваші медики кажуть?». Я тут живу, я знаю, що говорять моїй мамі й сусідкам», – пригадує голова Смідинської ОТГ.

Олена Сукач спростовує цю інформацію. Каже, що медпрацівники «первинки» нічого подібного не говорили, а ці слова належать медикам із районної лікарні, про що їй говорила сама Оксана Піцик.

«Ми спілкувались з кожною людиною на тему коронавірусу, не було такого, що не поширювали інформації. Це нісенітниця. Не зробили буклет і не повісили, бо нам з центру ПМСД дали. Не можна говорити, що ми не долучались! Просто робили це в іншій формі. Поширювали також інформацію в соцмережах», – каже лікарка.

Конфлікт почався ще три роки тому

Історія непорозумінь між головою Смідинської громади та керівницею Старовижівської «первинки» розпочалась ще три роки тому, з моменту приходу Оксани Піцик на посаду.

Наразі – взаємне звинувачення у неналежній роботі.

Голова розповідає, що від моменту передачі приміщення амбулаторії з власності районної ради на баланс громади Наталія Капітула ні разу не була в Смідині.

«Я обурена тим, що після початку реформи, вони отримали таку кількість коштів, але модернізацію не проводили. Єдина амбулаторія, де було щось зроблене, це в Дубечнівській ОТГ, але це лише завдяки голові. Але якщо глянути декларацію головного лікаря за минулий рік, то в неї дохід за місяць – 38 тисяч гривень. Все, що вона зробила, це підняла собі зарплату», – каже Оксана Піцик.

Наталія Капітула натомість запевняє інше.

«Це не я не вникаю в медицину, це для Оксани Піцик не є пріоритетом медицина. Краще від мене поки що медицини не знає ніхто. Те, що я не виїжджаю нікуди, вона помиляється, тому що вона не знає моєї роботи. Вона зі мною не працює і не розмовляє, не знає, де я буваю, як проводжу медичні ради, як комунікую з медпрацівниками. Я добре знаю, що де відбувається».

Вона додає, що голова громади нібито не радилась із нею, коли купувала обладнання в амбулаторію.

«Найперше треба було порадитись зі мною як з керівником. Вони докупили обладнання, крім того, амбулаторія була забезпечена за кошти Світового банку. У результаті дещо подвоїлось. Обладнання зайвим не буває. Дякуємо їм за це», – каже керівниця Старовижівського центру ПМСД.

В Оксани Піцик щодо цієї ситуації своя версія.

«Я ходила до них не знати скільки разів і просила дати список речей, які потрібно купити. Мені його ніхто не дав. Врешті я заїхала на фірму «Волиньфарм» і попросила скласти перелік обладнання на основі того, що замовляють інші амбулаторії», – пригадує голова.

Пізніше вона знайшла переліки Міністерства охорони здоров’я України про оснащення амбулаторій – основний і додатковий. За кошти соцеконому, а це 250 тисяч гривень, вдалося купити все необхідне з основного списку і дещо з додаткового.

Так у Смідинській амбулаторії з’явились нові кушетки, лавочки, шафи, дистилятор для води, бінокулярний мікроскоп, центрифуга, стерилізатор, бактерицидні лампи…

Вихід – створити в громаді власний центр первинної допомоги

Оксана Піцик розповідає, що з керівницею Старовижівського центру медико-санітарної допомоги активно «спілкувалась» через інформаційні запити.

Таким чином намагалась зрозуміти, скільки працівників має бути в амбулаторії, як вони мають працювати, яке фінансування отримують тощо.

«У мене тих запитів – цілий стос. Разів з чотири писала запит про заробітну плату працівників. Були відписки, що це закрита інформація. Потім я знайшла постанову Гройсмана, завдяки якій змогла довести, що медики отримують кошти держбюджету, а, отже, інформація про це не може бути закритою, – каже голова Смідинської громади. – Я «воюю» з медиками в тому плані, щоб зрозуміти, як вони мають працювати з населенням. За три роки мала бути стратегія, куди рухається первинна ланка ОТГ. Її немає».

Також вона слухала брифінги й тренінги Національної служби здоров’я України, вивчала їхні дашборди.

Дійшла висновку, що вихід із ситуації – створити на території громади свій центр первинної медико-санітарної допомоги.

Така думка була в неї три роки тому. Тоді не вдалося це зробити, оскільки в амбулаторії за вимогами мало б бути два лікарі, а завідувач повинен мати менеджерську освіту. Зараз це зробити ще важче, оскільки тут наразі нема жодного лікаря.

«Зараз я думаю, що треба було ризикнути. У керівниці Старовижівської «первинки» позиція така: люди нікуди не дінуться. Але вони діваються. Якщо подивитись фінансування Старовижівського центру ПМСД, то щомісяця це інші суми. Одного місяця воно зменшилось, потім зросло. Це означає тільки одне: люди десь ідуть», – каже Оксана Піцик.

«Жителям Смідина до Старої Вижівки й до Ковеля їхати стільки ж часу. З Ковелем навіть краще сполучення. Тому якщо медична допомога не надаватиметься, як потрібно, люди укладатимуть декларації з лікарями Ковельського медичного об’єднання», – додає.

До слова, частина жителів вже уклали договори з ковельськими фахівцями, що підтверджує і Наталія Капітула. Щоправда, на її думку, вони зробили це через те, що Оксана Піцик не подбала про зручний доїзд із сіл до Смідина.

Лікарка Олена Сукач натомість повідомила, що після її переведення до Старої Вижівки жодна людина не розірвала з нею декларацію. Навпаки, поприходили люди, в яких ще не був укладений договір з жодним лікарем.

«Не знаю, чому вони не уклали декларації раніше, але приїжджають люди зі Смідина і просять їх зареєструвати. Хоч у мене вже пацієнтів більше норми», – каже Олена Сукач.

Leave a Comment