Колись приречені на загибель, знайшли вони затишний дім, рідне товариство, яке замінило їм батьків. Через тиждень-другий, пройшовши «інтернат», ці колючі колобки вирушать у самостійне доросле життя.
“Їжачки потрапляли до нас за різних обставин. Мати-їжачиха перебігала у місті дорогу й потрапила під колеса машини. Чотирьох її осиротілих малюків у нашу Домівку принесли небайдужі люди, які підібрали їх. Без нашої допомоги ці їжачки не вижили б. Іншого разу нам приносили по одній сироті. Ще іншого — з Тернополя передали кілька таких «колобків». Їх теж знайшли на асфальтівці, повністю сліпих, майже без колючок…” – розповідає кореспонденту «Високий Замок» керівник найвідомішого у Львові зоопритулку Орест Залипський.
На початках, коли їжачки були мініатюрними, їх годували з дитячої соски. Потім давали їм котячий корм. Як підросли ще більше, почали наминати курячі сердечка, збиті у блендері. Тепер у їхньому меню розморожені шматки курятини…
Тож усе найстрашніше у цих їжачків уже позаду. Зараз активно набирають вагу. Коли кожен з них важитиме не менш ніж пів кілограма, їх випустять «у світ широкий». Як кажуть волонтери Домівки, із немічних незрячих клубочків вони перетворилися на справжніх королів лісу.
