Заступниця Луцького міського голови з питань діяльності виконавчих органів Луцької міської ради Ірина Чебелюк належить до числа посадовців органу місцевого самоврядування обласного центру, в яких роботи багато, а часу для виступів у мас-медіа – мало. Тому за період роботи на цій посаді – з 29 серпня 2019 р. – вона не так часто спілкувалася з журналістами, хоча розповісти Ірині Іванівні є про що. Бо опікується галузями, які дотичні до чи не найбільшої категорії співгромадян…
І щоб заповнити цю невелику прогалину, а також, аби люди дізналися багато важливої для всіх мешканців міста та Прилуцького старостинського округу інформації, відбулася ця зустріч.
– Ірино Іванівно, а як так сталося, що Ви були призначені заступницею Луцького міського голови? Яким узагалі є шлях сучасної жінки в органи влади? Бо, погодьтеся, небагато представниць прекрасної половини людства зараз працює на відповідальних посадах обласного, районного чи міського рівнів!
– Раніше ніколи навіть не думала, що колись працюватиму на керівній посаді в Луцькій міськраді чи ще десь інше. Але з 2010 р. я почала активно цікавитися системою місцевого самоврядування, специфікою виборчих процесів, а з 2012 р. долучилася до активної роботи в цій сфері. У 2015 р. розпочався новий етап, адже мене обрали до складу виконкому. Чесну скажу: я дуже відповідально та ретельно підійшла до виконання цих повноважень, зокрема, з максимальною сконцентрованістю готувалася до всіх засідань, вивчала та аналізувала всі запропоновані проєкти рішень із питань порядку денного… Причому, максимально вникала в суть справи сама, а не використовувала право зобов’язати це зробити працівника, який безпосередньо готував матеріали для розгляду. Хоча, багато хто каже, що ефективніше максимально багато виступати чи ставити питань під час засідань, мовляв, додає більше балів. Я ж переконана, що засідання міськвиконкому – це не майданчик для впізнаваності, а місце, де повинна відбуватися щоденна, системна та без популізму робота.
– Піар-технологи кажуть, що треба використовувати будь-яку можливість для дебатів, аби виборець краще впізнавав того чи іншого діяча…
– Ну, це не про мене. В усіх питаннях я розбиралася заздалегідь. І коли мені не подобалося, як пропонують вирішити ту чи іншу проблему, про це публічно говорила на засіданнях. Але не для того, щоб комусь сподобатися чи навпаки.
– Тепер усе змінилося. Ви та підпорядковані Вам структурні підрозділи готують проєкти рішень для виконкому, і вже хтось інший їх аналізує. Часом – критикує…
– Одна справа – бути від громадськості у міськвиконкомі, і зовсім інше – на посаді заступниці брати участь у координації роботи органів виконавчої влади обласного центру. Тому уже в іншій іпостасі я також долучаюся до процесу підготовки рішень із комплексу питань, які належать до моєї компетенції. Це – зовсім нова сторінка, коли ти реально дотичний до організації роботи місцевої влади як її представник, аніж, коли просто береш у цьому участь подекуди. Але головний пріоритет для мене в цій справі – щоб кожне рішення було на користь більшості лучан. Причому, тут дуже важливо дотримуватися вимог чинного законодавства.
– Я вже зауважив, що під час однієї з нарад Ви кілька разів наголошували не лише на користі реалізації ініціативи громадської організації, але й кілька разів нагадували, що абсолютно всі дії повинні бути в межах чинного законодавства!
– Допомагає мені в роботі і те, що я – юрист. Це величезний плюс, бо ніхто не списував із рахунків людського фактору, і працівники інколи можуть просто мимоволі припуститися якоїсь помилку, котру треба виявити та виправити ще на етапі підготовки до ухвалення рішення.
– Функціонально як заступниця які галузі координуєте? Освіта, соціальний захист, культура?..
– Крім цього, Служба у справах дітей і управління соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді. Як я образно кажу: освіта, культура, соцзахист і діти! Знаєте, в період пандемії корона вірусу та запровадженого карантину дуже гостро постало питання захисту прав дітей. Обмеженість у пересуванні, дуже вузьке коло спілкування, тривалий час, коли люди змушені перебувати разом призвели до зростання психологічного та навіть фізичного насильства. Дуже в скрутній ситуації опинилося дуже багато родин! Крім тих, які традиційно перебували на обліку, додалося багато інших, які перейшли допустиму межу критичності у внутрішніх стосунків і без допомоги місцевої влади вже не можуть самі впоратися з власними проблемами.
– Основні причини?
– Люди втратили роботу, знизився соціальний рівень сімей, громадяни втратили відчуття стабільності та впевненості у завтрашньому дні… Тривале перебування вдома в умовах ізоляції пришвидшили розвиток негативних і згубних звичок та навіть хвороб. Уявіть собі: в м. Луцьку зафіксоване значне зростання не коронавірусу, а – алкоголізму! Особливо серед жінок! Є й багато інших проблем. Наприклад, усім відомо, що вступило в дію нове законодавство про соціальні послуги, яке ми почали адаптовувати до реалій життя. Виявилося, що існує дуже багато підводних течій! По-перше, закон ухвалили в кінці 2019, а нормативно-правові документи – як не місяць тому, так тиждень-два назад. Відомо, приміром, що чимало лучан оформляли документи по догляду за непрацездатними людьми похилого віку та отримували від держави соціальну виплату. Але в січні закон вступив в дію, а процедуру його виконання виписати забули. Тож громадяни почали масово скаржитися в… міськраду. А як ми можемо забезпечити виплату гарантованих державою коштів, якщо це не від нас залежить?! Крім цього, новий механізм виконання цього закону створений таким чином, що він більше орієнтується на громади та громадські організації, а не на органи місцевого самоврядування. А чимало нинішніх громадських організацій звикли існувати зовсім в іншому руслі: вони вміють щось отримувати від місцевої влади, а не самі надавати якусь послугу!
– Цікава зміна акцентів…
– І не лише акцентів, а й усієї логіки роботи! От у м. Луцьку, наприклад, діє 8 громадських організацій, які опікуються дітьми з інвалідністю. Проаналізувавши, яка кількість батьків і дітей із цієї категорії залучена до роботи в цих організаціях, побачимо, що тільки до 10%. Тобто, охоплено максимум 100 діток із інвалідністю із трохи більше тисячі, які живуть у м. Луцьку. Виникає питання: чому громадські організації не залучають до своєї діяльності щоразу більше число батьків та дітей із цієї категорії, а починають створювати нові організації? Я фактично вже рік працюю заступницею міського голови, постійно на цьому наголошую, але кількість активних членів у цих громадських організаціях суттєво не збільшилася.
– До приходу в міськраду де Ви працювали?
– Я корінна лучанка, здобула і педагогічну освіту, і юридичну. Після закінчення Луцького педколеджу працювала в рідній школі №13, яку свого часу закінчувала. Згодом був період навчання та набуття життєвого досвіду на одному з луцьких підприємств, де працювала юристом. Потім, зрозумівши, що життя не стоїть на місці і потребує змін, стала помічником адвоката, а потім сама стала приватним адвокатом.
– Якщо сімейне життя – не секрет… Бо не знаю, скільки чоловіків змириться, що їхня дружина – заступниця міського голови. Хоча б тому, що дуже багато часу в такому випадку доводиться віддавати роботі, а не родині…
– Як казав один із журналістів, це сторінка, в якій важко щось знайти… А якщо серйозно, то ознаки ділової та сильної жінки, яка прагне збудувати власну кар’єру, не дуже позитивно впливають на особисте життя та сімейні стосунки. Це, на жаль, в українських реаліях ледь не аксіома… На сьогоднішній день ситуація така: в мене є син, якому майже 16 років. Але я нікого ні в чому не звинувачую. Вдячна Богові за те, що він мені давав кожного етапу мого життя. У мене – чудовий син, і це те надважливо. І, можливо, що охолодження сімейних взаємин стало додатковим каталізатором для реалізації себе в інших сферах? Повірте, період, коли ти одна виховуєш малолітню дитину – це дуже важливий і непростий досвід загартування волі та характеру.
– …Коли розраховувати доводиться тільки на себе.
– Так. Але в мене є чудові батьки, які завжди мене підтримують. І коли син пішов у перший клас, вони взяли на себе дуже багато обов’язків із виховання онука, а в мене виникло більше можливостей для самореалізації. Якщо чесно, то вони дуже суттєво допомогли нам і матеріально…
– Дуже рушійна сила в місцевій владі – депутати. Так, вони не працюють на професійній основі, бо мають місце роботи не в радах, але, образно кажучи, «кнопка» в їхніх руках. Я розумію, що Вам не зовсім зручно оцінювати їхню діяльність, бо періодично вони заслуховують Ваш звіт та оцінюють результати роботи, проте: в гуманітарному напрямку Луцька міськрада працює на 100% чи є резерв для покращення?
– За останніх кілька років в м. Луцьку в гуманітарній сфері зроблено дуже багато. І в організаційному плані, і в розвитку матеріально-технічної бази великої кількості закладів освіти, культури, соціальної сфери. Якщо почну перераховувати, то це займе не одну газетну сторінку!
– Дійсно, довгий перелік зробленого багатьом відомий, а плодами роботи користуються реальні лучани, які й підтвердять і про школи, і про дитсадки, і про музичні школи, і так далі і тому подібне.
– І саме депутати реально підтримують розвиток цієї сфери! А низка міжнародних мистецьких заходів уже стали візитками м. Луцька на лише на загальноукраїнському, а й міжнародному рівнях! Це не може не радувати! Найсвіжіший у часі позитивний приклад змін на краще – капітальний ремонт музичної школи №3. А ще, мені дуже подобається максимальний режим сприяння громадськості, яка прагне розвивати сфери культури, освіти, соціальної… Причому, дуже часто ми беремося за вирішення питань, які б мали бути компетенцією державної влади… Наприклад, у нашому місті проживає 25 неповнолітніх діток полеглих на фронті учасників АТО/ООС. Вони – в постійному полі нашої уваги. Як і інші родини Героїв! Приміром, нехай це може здатися і невеликою фінансовою допомогою, але щороку кожна осиротіла сім’я захисників України отримує з бюджету міста по 10 тис. грн. Крім цього, місто відшкодовує 50% витрат на житлово-комунальні послуги… А в моральному плані, то жодна важлива для м. Луцька подія не обходиться без того, щоб якщо в ній не брали б участі родини Героїв, то в усякому випадку, йдеться про їх вшанування. Бо мирний Луцьк завдячує своєму нинішньому статусу (нехай і складному в умовах пандемії, але мирному!) нашим хлопцям, які ціною свого життя зупинили ворожу навалу!
– Звертаються за допомогою й інші люди?
– Звичайно! І дуже часто! Особливо – коли потрібна допомога на лікування, особливо – онкології… Тільки з січня місяця до сьогодні на засіданнях комісії, які відбуваються двічі на місяць, надходить до 200 заяв щоразу! Нехай суми, які виплачуємо одному заявникові, здасться і не такою вже й великою, але в сумі – це значні витрати з бюджету. Але ми на них беззастережно ідемо, бо міська влада насамперед повинна працювати для лучан.
– Восени, після місцевих виборів, відбудеться дуже суттєва зміна в системі луцької влади: будуть поєднані декілька сільрад, і виникне велика ОТГ. Хто б потім не працював на яких посадах, але вже зараз треба розуміти, що нас усіх чекає… Особливо – в гуманітарній сфері, де, очікую, виникне чимало «вузьких місць»…
– Якщо ми говоримо про масштаби міста, то треба сказати, що досвід співпраці з прилеглою сільрадою в нас уже є – це Прилуцька старостинська громада. Скажу відверто: зафіксували дуже велику відмінність в структурі роботи міської і сільської влади. На різних рівнях стан навчальних закладів, транспортної інфраструктури, медицини і так далі… Роботи – дуже багато! А буде ще більше… От сфера соцполітики. На кожного громадянина, який отримує субсидію та проживає в с. Прилуцькому, свого часу була заведена персональна справа в відповідних структурах Ківерцівського р-ну. Електронна база – загальноукраїнська, територіальність можна змінити, але адміністративна ж залишилася та, що раніше. Тож навіть, щоб отримати доступ до електронної бази жителів цього старостинського округу, для луцьких підрозділів соцзахисту стало великою проблемою! І схожа ситуація – фактично по всіх сферах. Особливо слід враховувати, що в багатьох селах, які долучаться до Луцької ОТГ, мешкає чимало людей не працездатного, а пенсійного віку… Словом, не все так просто. Тим паче, що чергові зміни до законодавства особливий статус міст обласного значення фактично нівелюється і, образно кажучи, невдовзі м. Луцьк нічим не буде відрізнятися від адмінцентру, наприклад, Олицької ОТГ! І як нам тоді, як того вимагають у столиці, визначати, які школи в м. Луцьку згодом будуть опорними, а інші якого саме рівня: першого чи третього, коли вони і зараз фактично на однаковому рівні?
– Виходить, поклавши руку на серце, треба визнати: не такі вже й великі переваги отримає місто від доєднання кількох сусідніх сільрад. Я не кажу, що це лучанам треба було б протестувати, але що нам усім треба готуватися до вирішення набагато більшої кількості проблем, то це однозначно!
– Так! От коли я дивилася на перекриття доріг у Заборолі чи Княгининку, виникало єдине питання: «А мене, лучанку, ніхто також не запитував, чи хочуть мешканці нашого міста, щоб згодом жити в одній ОТГ із цими та іншими селами!». І однозначно комусь заявляти, що, мовляв, наша громада самодостатня, то це теж доволі суперечливе твердження. Як правило, їхнє благополуччя будується як не на одному чи кількох платників податків і по суті є заручником успішної чи невдалої їхньої діяльності. А Луцьк має набагато ширшу базу надходжень. Тому і в цьому питанні я за діалог і компроміс та проти з’ясовування стосунків у сфері, яка залежить виключно від центральної влади.
Волинська газета. Інтерв’ю вів Володимир ДАНИЛЮК.
На фото Романа УСТИМЧУКА та Відділу інформаційної роботи Луцької міськради: Ірина Чебелюк на робочому місці та під час офіційних заходів.
