Президент Динамо Ігор Суркіс довірив команду екс-тренеру Шахтаря Мірчі Луческу . Природно, що вболівальники та прихильники київського клубу сприйняли цю новину, м’яко кажучи, не дуже добре. Але життя на цьому не закінчується. Потрібно думати, як існувати далі. Ніхто звільняти Луческу найближчим часом не буде.
Футбол Луческу – це домінування на полі, це швидкість гравців атаки та формування молодих виконавців. Зараз під загрозою будуть ті, хто має проблеми із швидкісними якостями, вмінням працювати із м’ячем, або кого змінити вже нереально.
1-2. Денис Бойко / Георгій Бущан
За стандартом повинен бути один основний голкіпер та його дублер. У Динамо така ситуація, що фактично немає розподілу між першим та другим номером. У минулому сезоні Бущан серйозно потіснив Бойка, але при цьому залишається нестабільним воротарем – помилок у його грі вистачає. Бойко однозначно має більше досвіду, але його гра також недосконала. А ще час від часу виникають проблеми зі здоров’ям.
Можу припустити, що Луческу чітко визначиться із першим номером, а інший воротар перебуватиме в статусі дублера, або навіть покине клуб. Не виключаю, що воротарська проблема вирішиться запрошенням нового кіпера.
Однозначно варто задуматися над ігровою практикою молодим воротарям – Руслану Нещерету та Владиславу Кучеруку. Анатолій Трубін у Шахтарі вже грає за першу команду, у Ворсклі всі говорять про Дмитра Різника та Павла Ісенка, а от талановиті та перспективні воротарі Динамо досі у затінку. Мало вірю, що за Луческу вони матимуть довіру в першій команді.
3. Томаш Кендзьора
Луческу будує гру за принципом «подвоєних флангів», тобто фланговий захисник повинен не тільки виконувати свої прямі обов’язки у захисті, але й бути активним при підключенні до атаки. Томаш Кендзьора – один із лідерів команди, але його стиль не вельми вписується у футбол Луческу. Поляку бракує спринтерської швидкості, він не здатний працювати по цілому флангу. Томаш більше сконцентрований на виконанні своїх прямих обов’язків.
У такій ситуації шанс може отримати Олександр Тимчик. Проблем зі швидкістю у цього футболіста немає. Він може та вміє працювати по всій бровці. Якщо тренер додасть йому впевненості у собі, то з цього може щось вийти.
4. Олександр Караваєв
Свого часу у Шахтарі румунський спеціаліст взагалі не бачив у Караваєва перспективи. Ще на рівні молодіжних команд цього футболіста відправили у довгострокову оренду в Севастополь. Як би не грав Караваєв у Зорі та скільки б років не було Срні – Луческу ніколи не дивився у напрямку Олександра. Свого шансу цей гравець так і не отримав.
Мало сподівань, що зараз щось може змінитися. Караваєв здатний працювати як латераль – від свого до чужого штрафного майданчика, але особливою майстерністю чи класом він похвалитися не може. Ситуацію навряд чи врятує навіть його вміння зіграти на лівому фланзі. Можливо, свій шанс отримає Піваріч.
5. Микола Шапаренко
Яким мав бути атакувальний півзахисник у Шахтарі епохи Луческу? Швидким, здатним добре працювати із м’ячем, блискавично розганяти атаки. Вміння віддати пас, бачення поля, обіграш суперника один в один і тому подібне тут не такі важливі. Шапаренка аж ніяк не можна назвати швидким гравцем, або ж футболістом, який зможе тягти м’яч до воріт суперника. На мою думку, тут свій шанс повинен врешті отримати Дуелунд, схожий за стилем на Генріха Мхітаряна.
Гра в опорній зоні теж залишає небагато шансів для Шапаренка. Тут потрібно виконувати багато чорнової роботи, що ніколи не було сильною стороною Миколи. Може трапитися так, що беззаперечно талановитий гравець просто опиниться на лаві запасних.
6. Мохаммед Кадірі
Як показав минулий сезон, рівень темношкірого футболіста дуже низький. Лише відбирати м’ячі – цього дуже мало. До того ж, Кадірі припускається багатьох позиційних помилок, не вміє працювати з м’ячем. Коли він страхує як у середині поля, так і в обороні – стає лячно. Луческу любить грати із високим захистом, тому навряд чи він хоча б щось розгледить у цьому африканці.
7. Олександр Андрієвський
Колись Луческу не побачив у схожому за стилем Маліновському ніякої перспективи. Сенсу сподіватися, що з Андрієвським буде по-іншому, немає.
Тут історія перегукується із Шапаренком. Андрієвський – нешвидкий гравець, його сильні якості нівелюються тим, що на оборону він працює вкрай слабко. Тим паче, йому вже 26 років, а не 20. Це сформований гравець, який навряд чи підходить під футбол Луческу.
8. Віталій Буяльський
Може вийти парадокс: один із лідерів команди виявиться непотрібним після зміни тренера. Я не розумію, як і де Луческу може використовувати Віталія. Атакувальний хав? Швидкість не дозволяє та й особливого вміння обігрувати суперника теж немає. Опорна зона? Буяльський ні разу не силовий опорник чи футболіст, який постійно працює із м’ячем.
Думаю, що місце руйнівника займе Сидорчук, а гравцем, який веде гру команди, стане Шепелєв. Робота із Луческу може піти Володимиру на користь. Атакувальним півзахисником буде Дуелунд. Повернувся Лєднєв. Плюс – нові гравці у середину поля. Яким буде місце Буяльського і чи буде воно взагалі, поки сказати вкрай важко.
9. Карлос Де Пена
Це вже сформований виконавець, якого не змінити. В уругвайця прекрасна працездатність, але його важко назвати гравцем з індивідуальною майстерністю. Гія Цітаішвілі, на мою думку, зараз матиме дуже хороші шанси закріпитися в основі. Саме такі – швидкі, технічні, нестандартні гравці – більше до душі румунському тренеру, ніж, власне, футбольні роботяги.
Самотужки вирішувати долю матчів Карлос не може. Він використовує слабинки опонента, якщо ж захисники надійні – Де Пені важко про себе заявити. Футбол Луческу більш інтелектуальний, із вмінням зіграти на класі, красиво.
З іншого боку, Де Пена показав себе футболістом, який нічого не віддасть просто так. Він буде битися за свій шанс. Напевно, що тут багато залежатиме від того, якою виявиться комплектація команди. Якщо прийде ще один вінгер, тоді уругвайцеві дійсно буде непросто.
10. Назарій Русин
Попереду у Луческу повинен грати футболіст, заточений на завершення атак. Цей нападник зобов’язаний гарно грати головою, корпусом, тримати під постійною напругою захисників суперника. Назарій Русин – гравець дещо іншого формату.
Напевно, шанси на реанімацію кар’єри має Фран Соль. Іспанець – гравець штрафного майданчика. Забивати він уміє, якщо відчуває підтримку півзахисту. Луческу повинен повернути Франу віру в себе. Можливо, щось вийде із Каргбо. Антропометрія дозволяє йому бути наконечником атаки. Бельгієць повинен показати хоч якийсь клас, адже за весняними матчами склалося враження, що цього футболіста привезли невідомо звідки.
