Терорист Максим Кривош, який тримав у заручниках 17 пасажирів рейсового автобуса, охоче спілкується з журналістами, – повідомляє Волинь24.
На їхні запитання він відповів у четвер, 23 липня, у Луцькому міськрайонному суді.
«В мене ще багато справ. Багато незавершених, тому чекайте новин», – сказав чоловік.
«Кумир – це синонім слова «авторитет»? Авторитетів в мене немає».
На запитання, чому Максим Кривош вирішив захопити саме автобус сполученням «Краснилівка – Берестечко», відповів:
«Це ніяк не пов’язано, просто так вийшло».
«Це брехня, спільника в мене немає. Можу навіть на детекторі сказати, що в цій справі в мене спільника немає».
«План дій був. Вам треба увесь розказати? Не вийде зараз розказати».
«За скоєне я не шкодую».
На запитання, чи хоче Максим Кривош звернутися до сина чи дружини, він сказав: «Це моє, особисте».
На запитання, чи правда, що він забирав у заручників телефони, пояснив:
«Поки я знаходився в автобусі, я віддав людям телефони, щоб вони відслідковували інформацію, яка відбуваться».
«Там була інформація, що я лікувався в дурдомі. Це неправда. Про те, що я катував когось праскою, ставив на живіт там – неправда. Ресурс «Волинські новини», слідкуйте за тим, щоб інформація була перевірена, бо потім всерівно випливе, чи це правда, чи ні».
«Телефони забиралися тимчасово, потім віддавалися. Люди майже 10 годин користувалися своїми телефонами. Інколи ці телефони забиралися, бо я розумів, що відбувалося».
«Плахой» – це такий творчий псевдо моєї літературної книжки. Воно не переводиться. Якщо ви не знаєте. Воно пишеться однаковими буквами як на російській, так і на українській мові. Це таке моє побажання».
«Про свою розмову з Президентом я розкажу на останньому засіданні. Розкажу слово в слово».
«Головна ідея – щоб ми не обманювали себе. Нас з дитинства навчити цього батьки, школа, університети. Нам це вигідно».
«Ми звикли, що в кожного своя правда. Але дуже мені хочеться, аби була якась загальна правда. Розумієте? Я далекий від політики, але від неї нікуди не дінешся. Але коли дивишся, що в 21 столітті одна держава забирає частину іншої…»
«І що з АТО? Оці, що на Донбасі, скоро будуть сидіти в парламенті. Забудьте про Крим. Я так думаю. Я не хочу, щоб так було. Але я так думаю. І ті хлопці, що в аеропорту загинули… І вкінці той аеропорт таки був зданий».
«Я не задоволений. Мої вимоги не виконані. І ті, хто їх не виконали, обов’язково їх виконають».
«Я свою дружину не бив».
«Є перелік вимог, виконана тільки одна однією вимогою. Там 24 вимоги, 24 людини. Дуже проста вимога була: пару слів в інтернеті взамін за життя людей, за їхнє здоров’я. Всі розуміли, що є якась загроза, але їм було пофіг просто. Зеленський і той передзвонив мені через 8-10 годин».
«Я коли покидав автобус, сказав людям: «Ви довго будете відходити від того шоку, але пройде трохи часу і у ваших головах стане більше свободи». Так що час покаже, бо він розставляє все на свої місця».
«Прості люди – це невинні люди. Невинних не буває, якщо глибше з’ясувати. Або всі винні, або ніхто. Людина, яка працює на заводі і виробляє снаряд, вона знає наперед, що цей снаряд вб’є когось. Але вона йде додому з чесно заробленими грішми, доживає до старості, отримує пенсію…»
«Під час затримання трошки впав, треба ж було СБУ-шнікам зробити трохи показуху».
«Сценарій написаний мною, повірте. Якщо це спектакль, то сценарій написаний мною. Це не спектакль, це перформанс. Вони називають це терактом, а я називаю «перформанс» – антисистемою».
