Згідно з українським законодавством, у міської ради та у виконавчого комітету відсутні правові підстави для прийняття рішень, положень, порядків про демонтаж кіосків (тимчасових споруд) – про це розповідає юрист, член Гільдії професійних юристів міста Дніпро – Павло Васильєв.
Законодавство встановлює, що демонтаж кіосків можливий тільки на підставі закону або рішення суду . Рішення, положення, порядки органів міської ради, виконкому НЕ є підставою для демонтажу.
Законодавче обґрунтування:
Пунктом 4 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі – Закон) передбачено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Зазначений Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та житлово – комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (далі- Порядок).
Відповідно до пункту 2.31 цього Порядку розміщення тимчасових споруд самовільно забороняється. Пунктом 2.30 Порядку також передбачає, що у разі закінчення строку ді, анулювання паспорта прив’язки, самовільного встановлення тимчасових споруд така тимчасова споруда підлягає демонтажу. Проте, окремий порядок проведення такого демонтажу Порядком не встановлений.
При цьому, Порядок знесення самочинно збудованих об’єктів врегулюваний статтею 38 Закону, згідно до якої у разі виявлення факту самочинного будівництва об’єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об’єкта та компенсацію витрат, пов’язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об’єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов’язаних із знесенням об’єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об’єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.
Ані Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», ані інші закони України не надають органам місцевого самоврядування повноважень щодо додаткового врегулювання питань знесення самочинно збудованих об’єктів або демонтажу тимчасових споруд.
Таким чином, законодавчими актами України не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо затвердження порядків, положень чи будь-яких інших документів, які регламентують проведення демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного вище, у міської ради та у виконавчого комітету відсутні правові підстави для прийняття рішень, положень, порядків про демонтаж кіосків (тимчасових споруд).
