18 грудня у Волинському облмуздрамтеатрі відбувся сольний концерт легендарної вокальної формації «Піккардійська Терція» з новою програмою « З любов’ю для Вас». Під час виступу лунали усіма улюблені пісні так і нові хіти.
– Цьогоріч акапельному колективу виповнилося 27 років,чи відбулися певні зміни впродовж цих років?
«Зовсім нічого не відбулося. Ми як починали у жанрі «акапела» так ми і продовжуємо, ми належимо до тих музикантів, які не шукають,які давно знайшли себе на сцені, себе в творчості. Ми працюємо в цьому стилі,в цьому напрямку, якби ми щось змінювали, ми б не були «Піккардійською Терцією», – зауважує Ярослав Нудик
«Звичайно,можливо змінився вокал від початку до тепер», –додає піккардієць Андрій Капраль.
«Були молоді, тепер старші», – сміється соліст « Піккардійської Терції» Ярослав Нудик.
– Звідки походить назва «Піккардійська Терція»?
«Піккардійська Терція» – це є музичний термін,який означає мажорний акорд в мінорного твору, тобто веселе закінчення сумного твору, «happy end». Дуже гарна оптимістична назва, але чому так, чомусь так вийшло. Це музична термінологія. Для того щоб заплутати», – сміється Ярослав Нудик.
– Ви гастролюєте з концертами до Відня, Мюнхена, Вроцлава, де найбільше Вам подобається виступати? Чим відрізняється публіка?
– У Львові,Франківську, Луцьку, Полтаві,тощо. Публіка ніде не відрізняється, відрізняється як ти працюєш для публіки. Дуже часто ми можемо чути: «Сьогодні був такий зал» – це проблема артиста. Можуть бути інші слухачі, інші емоції, коли глядачі приходять на «солянку», де виступають багато музикантів. Там розпорошена музика, там ніби всіх знають, але кожен окремо за когось голосує. Тут коли люди йдуть прицільно на виконавця, вони знають на кого йдуть, вони знають що вони будуть бачити і чути, чекаючи якихось несподіванок від артисти. Тому люди йдуть налаштовано на нас, ті хто йдуть до нас знають що їм потрібно. Наших глядачів об’єднує одна невід’ємна річ – вони всі люблять «Піккардійську Терцію», що у Вроцлаві, що у Луцьку.
– Що на Вашу думку не вистачає українській сучасній музиці?
«Проходи через терни. Розучилися долати перешкоди. Молоді виконавці хочуть все і відразу. Вчора народилися,а завтра вже хочуть гастролі і славу,пишучи райдери та певні до організаторів вимоги. Мені здається,що трішки зарано і це дуже сильно впливає на творчість і відповідно на духовність»,-розповідає Ярослав Нудик.
«Вони ще життя не бачили, але себе позиціонують як великі артисти. Щоб бути великим артистом треба багато треба працювати, потрібно трішки прожити артистичного життя. Можливо це не данина часу, а усе зараз рухається швидко плине. На даний момент, дивлячись на багатьох сучасних українських виконавців, чесно кажучи просто думаєш чи вони ще будуть хоча б за 20 років, і чи будуть їх пам’ятати. Вони зароблять гроші, відчують смак сцени,але це тимчасово тому, що немає виражених пісень, хітів, які хочеться буде людям співати. Тому що безтематично спрямовано на певну категорію публіки, яка має гроші. Ці музиканти не думають про те, щоб залишитись десь в історії музики чи на «язиках» в людей, про яких колись будуть говорити. Вони живуть сьогоднішнім», -зауважує Андрій Капраль.
«Їм хочеться заробити гроші зараз, а завтра нехай усе пропаде. Вони забувають, що на них ходять люди, на них виховують молодь, і це дуже важливо для майбутнього. На чому виховується нині теперішня молодь – так ми і будемо жити», – підсумовує Ярослав Нудик.
-Хто Вам до вподоби з вітчизняних або з зарубіжних виконавців? З ким Ви хотіли заспівати дуетом?
«Дует –це теж комерційний хід. Загалом, в Америці та Британії це правильно, оскільки це робиться з поваги музиканта до музиканта. Як відомо, в них інша, старша історія естрадного мистецтва. Якщо музиканти є друзями, то вони один одного підтримують, тобто коли хтось в рейтингу падає, то відбувається дружня поміч, що один одного знову «витягують» на певний рівень дуетною піснею. З сучасними ми не перетинаємось по роботі з молодими виконавцями, бо формат у нас різний. Якщо хтось робить «солянки» звичайно не буде ставити наш вік і наше бачення з 20 –річними дітьми, тому що це не логічно. Ми якщо буваємо в «солянках» то буваємо з виконавцями нашого віку, і стилістики іншої ніж зараз є. Те що вимагають від сучасних артистів, в нашому вигляді це було б смішно якби ми це робили подібне на сцені. Тобто вони роблять, що диктують продюсери, а в нас продюсерів ніколи не було. Ми собі диктували усе самі і залишились тому такими, як є. Самі собі створювали перепони, мали бажання, ставили рівень і до нього йшли. Ми вважаємо себе глибшими музикантами і зрештою чуємо що про нас так говорять інші. Хай молоді працюють,вони зараз роблять між собою чимало дуетів. Звичайно є музика, яка нам подобається, а яка ні», -констатує піккардієць Андрій Крапаль.
-Ваші подальші плани на майбутнє?
«2020 рік ми розпочинаємо з гастрольного туру з Різдвяною програмою, абсолютно новою, де буде представлено публіці, не усій на жаль Україні, а частині тільки буде представлено 9 нових дуетів «Піккардійської Терції». Це буде «Піккардійська Терція» з 9-ма незрячими вокалістами. Ось такий плануємо втілити експеримент. Цей рік буде починатися з саме з такого експерименту. Незрячі діти з усієї України будуть солістами, буде акомпонуючий елемент. Будемо звісно мати і сольний блок. В рамках концерту буде представлений проект «Казка на білих лапах»,- зауважує Ярослав Нудик.
-Щоб ви хотіли побажати читачам Волинь infa?
«Любові, миру, добра! Гарно зустріти Новий Рік, Різдво Христове. Усім здоров’я, Божого благословення на наступний рік. Маємо усі не забувати, що наша країна повинна розвиватися, а вона буде розвиватися тоді, коли кожен з нас буде докладати зусиль, не чекати що хтось йому щось зробить чи подаруночок впаде такого не буває… Нам потрібно не викидати сміття з машини, не плювати на вулиці, не ображати іншому, допомогти тому, хто потребує, і робити усе можливо щоб наша країна стала тією, якою ми хочемо», – зичить Андрій Капраль.
– Хочеться щоб усі були обов’язково здорові, ситі, а якщо будуть здорові і ситі, значить будуть мати сили думати про духовність – воліє Ярослав Нудик.
Читайте наші новини у мережі Facebook
