Грудневий вечір тягнеться так довго – надворі розгулялася зима.
Не розуміє матінка одного: Чому зосталася вона сама?!
Ростила діток, пестила, любила, все віддавала, що тільки могла.
Колись найкраща, і така вже мила, і сама найрідніша їм була.
Роки летіли – діти підростали й помандрували свій шукати хліб.
Та й чоловіка рідного не стало – з тих пір уже пройшло дванадцять літ…
Ольга Калина
Старість… чи задумуються люди про це поняття, допоки воно не стосуватиметься їх безпосередньо? Так і доля Луцького геріатричного пансіонату та його мешканців, які тут на пожиттєвому проживанні, залишилася поза увагою суспільства і владців. Вірніше, залишалася, допоки три роки тому сюди вперше не навідався депутат Волиньради Юрій Ройко.
“Чомусь геріатричний пансіонат знаходиться на якомусь такому залишковому рівні, його доля, по суті, нікому не цікава… Коли я вперше відвідав цей заклад у 2016 році, був просто вражений: за майже 40 років існування пансіонату не залучали жодних коштів на капітальний ремонт закладу, а стан приміщення та обладнання був просто жахливий”.
Директорка Луцького геріатричного пансіонату Алла Гнатюк не надякується депутату, мовляв, Юрій Петрович – єдиний, хто щиро переживає за долю закладу та його мешканців, і перший, хто залучив кошти на капітальні ремонтні роботи та закупівлю нового обладнання.
“За ініціативи Юрія Петровича у 2016 році були залучені кошти з обласного бюджету на закупівлю обладнання і капітальний ремонт прального корпусу. У 2017 році: замінено вентиляційну систему і відремонтоване приміщення харчоблоку. Також відремонтували головний вхід, сходи та балкон, які були в аварійному стані”.
Зважаючи, що зі 150 мешканців пансіонату більша половина – лежачі, за ініціативи Юрія Ройка в минулому році почали масштабний проект – модернізація спальних корпусів.
” Загальна вартість проекту – близько 5 мільйонів гривень. На сьогоднішній день ми освоїли 2 мільйони на утеплення фасаду спальних корпусів. Кошти залучили з соц.-економу”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лучан закликають здіснити мрії літніх людей з “будинку престарілих”
Чомусь, якщо проблема нас не стосується, ми її не помічаємо. Проте, старості не уникнути нікому, і від перебування у таких закладах також не застрахований ніхто. Люди, які проживають у стінах геріатричного, знають, що це їхній останній притулок. І зробити цей притулок комфортним для життя під силу усім нам, незалежно від соціального статусу чи політичних переконань.
Читайте наші новини у мережі Facebook
