“Праця мігрантів з України спричинила в 2014-2018 роках зростання ВВП Польщі, попри те, що скорочувався місцевий робочий ресурс”,- зазначив один з авторів дослідження польського «економічного дива» Павел Стшелецький. Польські дослідники підрахували, що українці за останні 5 років забезпечили зростання ВВП Польщі від 0,3% до 0,7%, загалом же економіка нашого західного сусіда розвивається зі швидкістю понад 5% річних – це найвищий показник серед країн-членів Євросоюзу. Щоб стати частиною успішної європейської спільноти під назвою ЄС, українці здійснили Революцію Гідності та боронять європейський добробут від «руського міра». Але, на жаль, поки про добробут рівня Польщі ми в Україні можемо лише мріяти.
МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА ПОЛЬЩІ: «ВІДКРИТІ ДВЕРІ ДЛЯ ЕМІГРАНТІВ»
Сьогодні поляки називають різну кількість українських заробітчан – від 1 до 2 мільйонів. Точно порахувати, кажуть, важко, бо українці дуже мобільні і, переважно, обирають тимчасові сезонні роботи і часто переїжджають з місця на місце. Але на разі, стверджують поляки, можна констатувати – українських трудових емігрантів у Польщі стало щонайменше вп’ятеро більше, ніж було п’ять років тому. В самих же українців різні враження про Польщу і поляків. Одні переконані, що братній польський народ нам дуже радий, інші вважають, що поляки вороже налаштовані по відношенню до українців. І ті й інші мають рацію. Адже якщо кілька років тому фактична мінімальна зарплата у Польщі наближалася до еквіваленту у 1000 доларів США, то українці були готові робити ту ж роботу і за 500 доларів, адже в Україні або взагалі немає роботи, або за таку ж працю наші роботодавці пропонують 150-200 доларів. «Ви обвалили наш ринок праці», – каже польська молодь, яка емігрує далі на захід, у Німеччину, Чехію, Італію, Британію... Пересічні поляки вважають, що українці відбирають у них роботу. А ось польська влада та бізнес таки дійсно зустрічають працелюбних українців мало не з хлібом і сіллю, адже саме вони – запорука польського «економічного дива». Між іншим, у 2018 році потік емігрантів з України вперше за 4 роки скоротився, тому у 2019 поляки поставили за мету усунути цю прогалину і знайти способи заманити ще більше українців до себе на роботи. Дешева і якісна робоча сила з України – ось економічна стратегія Польщі.
МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ: «НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ – ВИЇЖДЖАЙТЕ»
Президент України Володимир Зеленський, балотуючись на найвищий державний пост, презентував протилежну стратегію для України – повернути українських заробітчан з усього світу. Стратегічна мета президентської команди – використати той же потенціал, який підіймає ВВП Польщі, для виводу з кризи економіки України. Новій українській владі вже більш як півроку, а реальних кроків щодо повернення економічно активного населення в Україну ми поки що не побачили. Більше того – не вдалося навіть скоротити відтік робочих рук. Все більше і більше молоді розчаровується в українських перспективах і збираються шукати кращої долі за кордоном. «Українська мрія» ризикує остаточно перетворитися на міф, а от польське «економічне диво» може вивести Польщу на лідируючі позиції у Європейському Союзі. На разі ніхто на місцях не переймається про збереження професійних кадрів, а улюблена фраза більшості українських роботодавців: «Щось не подобається – звільняйся, на твоє місце десять таких прийде».
Люди справді масово звільняються, їхні місця справді займають інші, потік кадрів у багатьох приватних підприємствах в Україні дійсно досить сильний, щоправда, звільняються-то професійні кадри, а їхні місця займають посередні, що вводить такі підприємства у ще більшу кризу і в кінці-кінців підводить або до питання банкрутства або до істотної «тінізації», аби перекрити фінансові «діри», викликані неграмотним менеджментом, і втриматися на плаву. Про те, що відбувається в Україні загалом – відомо всім. Наша держава – одна суцільна «депресивна зона» на карті Європи, втім, на регіональному рівні можна виділяти більш депресивні регіони, такі, як Донбас, та менш депресивні, такі, як Волинь, наприклад. Але якщо донедавна Волинь могла похизуватися відносно високими соціально-економічними показниками в порівнянні з іншими областями України, то вже сьогодні і над нашою областю згущуються хмари.
ВОЛИНСЬКИЙ «БЕЗЛЮДНИЙ ОСТРІВ» ДЛЯ БАГАТИХ ТУРИСТІВ
Лише Луцьк у найближчі півроку-рік здатен забезпечити ще кілька тисяч трудових емігрантів для Польщі. Мова навіть не про безробітних і не про студентів, які після завершення навчання не мають бажання починати кар’єру в Україні, а відразу готують себе до роботи за кордоном. Мова йде про людей, які не лише заробляють самі на себе, а й підтримують економіку міста, створюють робочі місця і сплачують податки. Взяти до прикладу «Центральний ринок», над яким нависла реальна загроза закриття. Мова про реконструкцію вже не йде, перед підприємцями поставили вимогу – залишити торгівельні місця, які годували їхні сім’ї упродовж десятиліть.
Місцева влада, яка не надто законно взяла на себе управління містом, так і продовжує діяти не зовсім законними методами. У випадку з ринком – це повний ігнор судового процесу, який ще триває і забороняє вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки під ринком, з приводу якої точиться спір. Не дочекавшись рішення суду апеляційної інстанції, міська влада в ультимативній формі попередила підприємців про закриття ринку. Так, їм запропонували альтернативу – торгівельні місця у районі ЛПЗ. Можливо, хтось на це і погодиться, але більшість вже заявляють – там бізнес не піде, і його доведеться згорнути. Підприємцям і найманим працівникам доведеться шукати нові джерела для заробітку, і не виключено, що в тій же Польщі.
Натомість, місцева влада Луцька вирішила відмовитися від концепції реконструкції «Центрального» ринку і розвивати у місті не торгівлю, а туризм. Безперечно, Луцьк має колосальний туристичний потенціал, який необхідно розвивати і приводити благоустрій міста у відповідність до європейських стандартів. Луцьк європейський – це, звісно, правильна, концепція. Але мені більше до вподоби концепція – Луцьк для лучан. Відтак, рубати в корінь торгівлю, у якій задіяні тисячі лучан, заради створення туристичної зони, яка, безумовно, покращить благоустрій міста, але навряд зможе забезпечити таку ж кількість жителів міста заробітком – не дуже збалансований підхід до управління містом. Виходить, лучани поїдуть нарощувати темпи росту ВВП Польщі, працюючи по 12-14 годин на важких і шкідливих виробництвах, а поляки, тим часом, гулятимуть чистими і освітленими парками та скверами Луцька, милуючись Замком Любарта?
Невдовзі скласти компанію тисячам торговців з «Центрального» ринку у Польщі можуть і сотні працівників двох заводів – Гнідавського цукрового і ТОВ «Біо-ПЕК», виробництво яких міська рада вважає основною причиною поширення смороду у Луцьку. Екологія, звісно, ще більше важлива, аніж туризм. Адже екологія – це наше здоров’я. Втім, ні екологічні ні туристичні проекти не можуть розвиватися без розвитку інших галузей економіки – виробництва і торгівлі. І завдання влади – завжди тримати баланс між цими сферами. Розвиток економіки без шкоди екології і благоустрою – ось що має бути стратегічною метою влади. Натомість, складається враження, що десь у міській раді зародилась ідея перетворити Луцьк на «туристично-екологічний» оазис – чисте, сучасне, комфортне, європейське, затишне місто. От тільки безлюдне. Жити-то у ньому захочеться точно всім, але зможуть тут жити – одинці, яким пощастить знайти свою нішу у дуже тонкій «туристично-екологічній» структурі економіки Луцька, який ризикує перетворитися на місто-музей.
Читайте наші новини у мережі Facebook
