Молодій сім’ї Моколюків із села Гірка Полонка вдалося під час пандемії заробляти кошти, не виходячи з дому. Чоловік та дружина освоїли професії дизайнера, фермера, художника, електрика, різьбяра та музиканта.
Впродовж останніх двох років Тарас разом з однодумцями зробив 35 буржуйок, які волонтери відправили хлопцям на Схід, щоб солдати не замерзали. Зараза у майстерні у Тараса Моколюка – чергове замовлення. Луцькі лицарі замовили у майстра металічні решітки на вікна тренувальної зали, – передає Суспільне.Волинь.
Тарас розповідає, що з дитинства любив щось майструвати та так, що навіть диван просвердлив у хаті. Згадує, що мама дуже тоді на нього сварилась. Зараз чоловік облаштував собі майстерню на обійсті бабусі.
Саморобні речі не лише на подвір’ї, але й у будинку, – каже господиня Юлія Оксенюк. Коли її чоловік робив буржуйки на фронт з газових балонів, то залишилось багато денець. В Інтернеті сім’я побачила музичний інструмент – глюкофон. Чоловік його виготовив із тих денець газових балонів. Серед музичних інструментів у сім’ї Моколюків є свищики, брязкальця та інші предмети, які створюють звуки. На усіх цих інструментах подружжя вміє грати.
Юля Оксенюк працює дизайнером. Каже, що їй вдається створювати унікальні проєкти, бо за технічне втілення її креативних ідей – відповідає чоловік. І навіть нереальні речі, втілює у життя. “В одному з проєктів я придумала підвісне крісло, яке їздить на 5 метрів по всій території. І Тарас зробив кріплення, придумав”, – каже жінка.
Ще родина займається виготовленням унікальних речей з металобрухту, створюють дизайнерські світильники. Господарства не тримають, бо м’яса не їдять. Проте на городі вирощують – все.
Філософія родини Моколюків проста – усім речам можна дати друге життя, головне бажання та вміння.
