Військовослужбовець 100 окремої механізованої бригади Юрій на псевдо “Мурзік” став на захист України на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. За його плечима — найгарячіші напрямки війни: Київщина, Лиман, Покровськ, Торецьк і Костянтинівка.
Його історією поділилися в пресцентрі волинської бригади.
За роки служби волинянин пройшов шлях від водія до головного сержанта взводу. Згодом сам попросився повернутися за кермо, бо, як розповів сам, кермування ближче до душі.
У цивільному житті Юрій працював слюсарем-автомеханіком, тому техніка для нього є звичною справою. Нині його головне завдання — це вчасно й безпечно доставити особовий склад і провізію на бойові позиції, а потім повернутися назад живим.
“Кожен виїзд та заїзд – це ціла спецоперація. Ворог полює на наші “коробочки”, тому ми намагаємося бути на кілька кроків попереду, аби зберегти людей та техніку”, – зазначив воїн.
Війна, з його слів, за останні роки змінилася дуже суттєво. Небо над позиціями постійно контролюють дрони, а поле бою дедалі більше наповнюється роботизованими комплексами. Попри технології, каже захисник, головною силою залишаються люди.
“Війна кардинально змінилася. Але навіть в епоху дронів та роботизованих комплексів, без піхоти нікуди”, — зазначив військовий.
Попри шалену втому та постійні ризики, Юрій не втрачає оптимізму, адже на Волині з перемогою на нього чекає велика та любляча родина. Додає: прагне повернутися живим до рідних і близьких.
